…погляд з боку
Філеас Фоґ ніяк не виказав своїх справжніх почуттів. Він просто залишив станцію разом з Паспарту та Аудою й подався додому. Весь наступний день він підраховував у себе в кімнаті гроші, які витратив на подорож. О сьомій годині Фоґ зайшов до кімнати принцеси Ауди. – Мадам, – сумно промовив він, – коли я віз вас до …
На пояснення не було часу. Фоґ та його мажордом помчали на наступний пароплав до Сан-Франциско. Принцеса Ауда також вирушила з ними, адже їй усе одно було нікуди йти. З кожним днем вона дедалі більше закохувалась у Фоґа. Паспарту вже було подумав, що Фоґові таки вдасться виграти своє парі. Та одного дня мажордом побачив на палубі …
Діставшись Аллахабада, Філеас Фоґ повернув слона провідникові й разом із друзями сів у потяг. Але Фікс уже повідомив про колотнечу, яку Паспарту влаштував у храмі. Отож, коли мандрівники прибули до Калькутти, господаря та його мажордома зразу схопила поліція. Фоґ і Паспарту сиділи в буцегарні. Бідолашний слуга місця собі не знаходив з розпачу. Тоді Фоґ запропонував …
Потяг їхав Індією, минаючи кавові та бавовникові плантації, величні храми. Паспарту очей не міг відвести від чудових краєвидів. А Фоґ грав у карти з сусідом по купе. На третій день подорожі потяг раптово зупинився посеред дороги. – Тут колія закінчується, – оголосив провідник. – Продовження за п’ятдесят миль[1] у місті Аллахабад. Паспарту нетямився від обурення. …
Тим часом поліція взялася за пошуки злодія-втікача. Кілька днів тому він поцупив з Англійського Банку величезну суму – п’ятдесят п’ять тисяч фунтів. Інспектор поліції Фікс був переконаний, що злодій тікатиме з Європи до Африки на пароплаві. Коли Фоґ дістався північно-африканського міста Суец, Фікс уже чекав на пристані. Фоґ послав Паспарту поставити йому в паспорті печатку …
Понад сто років тому жив собі на світі чоловік, якого звали Філеас Фоґ. Протягом багатьох років він провадив розмірений спосіб життя. Щодня ходив до клубу, де багатії зазвичай зустрічалися з друзями. Щоранку чоловік виходив зі свого будинку об 11:30 і проходив п’ятсот сімдесят шість кроків до клубу. Там він обідав. Після обіду Фоґ прочитував від …
Вже світало, коли я нарешті опинився на центральній вулиці Місячної Затоки. Буря вщухла, й хмари поступилися місцем осяйному блакитному небу. За багато років село анітрохи не змінилося. Тут досі стояли будинок моєї тітки, сільська церква та корчма «Чом би й ні». Я увійшов до старої корчми і знайшов її спорожнілою. Меблі, посуд, інші речі були …
Ми з Ельзивіром вибралися на палубу. Навколо нас, неначе ті скелі, здіймалися хвилі. Варта втекла, розібравши всі рятувальні човни. – Вони кинули нас помирати, як щурів, – сплюнув Ельзивір. Аж тут я дещо завважив. Удалині туманіло пасмо бескидів. – Ельзивіре! – закричав я, – глянь на ті бескиди… Ми ж у бухті Місячної Затоки! Ельзивір …
Мене та Ельзивіра кинули до в’язничної камери, де було темно, хоч в око стрель. Я забився в куток, знемагаючи через біль від ударів, якими почастували вартові. Через кілька днів двері з гуркотом відчинилися й нас потягнули до суду. Там містер Алдобранд сказав судді, що ми вдерлися в його будинок і вкрали діамант, що належав господареві. …
Тієї ночі Ельзивір домовився з капітаном одного корабля, щоб нас підвезли до Гааги, голландського міста. Він чув, що там можна вигідно продати коштовності. Я сидів на палубі й роздивлявся, як діамант виграє в місячному сяйві. Мій друг теж дивився на камінь, проте якось стурбовано. – Джоне, – звернувся Ельзивір до мене, – відколи ти взявся …