Категорії «Родина»

Я вже навчився писати

Оце саме написав важливе повідомлення для мами. І лист до бабусі. Й ще кілька слів для другої бабусі. Та записку для татка. Розумієте, мені якраз вдалося позичити у свого старшого братика фломастер. Той, який пише чорною барвою. Я маю стільки сказати своїй матусі, що воно все ну ніяк би не вмістилося на звичайному аркуші паперу! …

Мабуть, я стану ядерним фізиком

Мама називає мене розвиненою дитиною. Мені дають рахівницю, отож можу вже на ній додавати й віднімати. Мається на увазі, тільки до двох, і то без певності, що відповідь вийде правильна. Але це чудова забава – пересувати кісточки туди й сюди. Коли ж ото наморщу чоло, то бабуся каже, що у мене замислений вигляд. Усі розглядають …

Говоримо різними мовами

Я почав говорити. Тільки якось ото дивно виходить, що мама, тато і мій старший брат говорять зовсім іншою мовою. Коли я голодний, то кажу «гаммм-гаммм» або «абууу-абууу», а мій тато говорить зовсім по-іншому. «Коли, врешті-решт, буде та вечеря?!» – каже він. Коли я зроблю велику купу в підгузник, то повідомляю про це так: «апууу-пууу». Або …

Розмова з телефоном

Мама й тато називають його телефоном. Це не є справжня жива істота, ані щось подібного, та, незважаючи на це, вони дуже багато з ним розмовляють. Часом, коли йому стає нудно, він сердиться і волає їх «дзень… дзень…» Тоді хтось із батьків підбігає до нього й щось говорить, аби заспокоїти. Найліпше розмовляти з телефоном уміє моя …

Не люблю вітрянки

Ні, вітрянка – це не для мене. Був тут один пан, якого мама називала лікарем. «Нема підстав турбуватися, – сказав він. – У малюка вітрянка». Повідомивши це, пан щось записав на картці й — пішов собі геть. Тільки ось забув прихопити зі собою мою вітрянку. А я вже так із нею намучився, що не маю …

Мій коник-гойдалка

У мене з’явився друг. Тато з мамою називають його коником. На ньому можна вирушати в довгі прогулянки. Тобто у довге гойдання. Коли добре розгойдаюся, то мене беруть у животі лоскітки, і я заходжуся сміхом. Та коли мій коник заходиться брикати, мені стає лячно, і я впадаю у плач. А проте я ним задоволений. І хоча …

Мої найліпші забавки

У мене є забавки добрі й погані. Найліпші, звісно, ті, які можна брати до рота – кубики, пластикові кружальця й інші подібні штуки. До добрих іще належать деякі з моїх м’яких забавок, а також нова ганчір’яна лялька, що її зробила моя бабуся. Хоча тато каже, що хлопці не повинні бавитися ляльками. «А ти, певно, ніколи …

Їм ложкою

Я вже можу їсти ложкою. Сьогодні почав із великої порції вівсянки. Загалом це не так просто, як видається. Мама, тато й мій старший брат можуть їсти навіть за допомогою ножа і виделки, це не становить для них жодних труднощів. У них їжа не розмазується по цілому обличчі, ані підливка не опиняється у вухах. Сидять собі …

Проблеми з тим, хто живе у дзеркалі

Я посварився зі своїм близнюком. Ну знаєте, із тим дивним хлопчиком із дзеркала. Не знаю, але часом мені видається, що він навмисне збиткується з мене. Коли кину на нього оком, то він чемний. Лишень дивиться на мене. Але ніколи не відповідає, коли до нього звертаюся. Так само дивно поводиться, коли я намагаюся зав’язати з ним …

Велика подія

Зараз я доволі дратівливий і вразливий. Обслинюю і гризу все, що тільки можу досягти. Коли дістаю кубик, то одразу його розгризаю, і від нього залишається лише купка трачиння. У мене прорізуються зуби. Батьки заламують руки, бо не знають, що зі мною робити. «Бідна дитина», – каже мама й обмацує мої ясна. Й хоча я не …