ВИБАЧЕННЯ ПІД ЧАС ПОБАЧЕНЬ

Побачення називають американським улюбленим видом спорту для самотніх людей. «З ким ти зустрічаєшся?» є частим запитанням, коли неодружені люди збираються разом. Що би ми не казали про побачення, це вид спорту. У більшості видів спорту метою є перемога, що неминуче передбачає чийсь програш. Однак мета побачень – задоволення і перемога обох. Без цього стосунки виявляться короткотривалими.

Ліндсі двадцять три роки, і вона щойно розійшлася із Заком, з яким зустрічалася дев’ять місяців. «Я розірвала ці стосунки, тому що хлопець дуже часто ставив мене в скрутне становище, запізнюючись на різні заходи або не з’являючись на них взагалі. Я не хочу марнувати своє життя в очікуванні на Зака. Мені весело з ним. Я люблю бути поруч із хлопцем, але результат не вартий зусиль». Очевидно, стосунки Ліндсі більше розчаровували, ніж тішили, тому дівчина розірвала їх для пошуків нового хлопця.

Вибачення під час побачень також є індикатором здорових стосунків, чого багато пар не усвідомлюють і що рідко обговорюють. За здорових стосунків людина, яка ображає, щиро просить вибачення. Ображена людина люб’язно прощає, і стосунки розвиваються. У проблемних стосунках кривдник або не просить вибачення, або його вибачення є недостатнім і образа є безмовним бар’єром, який лише шкодить. (Саме це трапилося з Ліндсей). Коли бар’єрів вибудовується багато, стосунки закінчуються, бо ображена людина вирішує: для неї цього вже досить.

Ліндсі порвала із Заком, тому що його пояснення – «Вибач. Я затримався на роботі» або «Вибач. Рух транспорту був просто жахливим» – видавалися непереконливими. Її головною мовою вибачення було щире розкаяння. Зак ніколи навіть не продемонстрував бажання змін. Тому врешті-решт Ліндсі поставила крапку в стосунках.

Багато подібних стосунків руйнуються раптово, бо хтось один або двоє молодих людей не вміють ефективно просити вибачення.

Звичайно, багато самотніх людей прагнуть більшого, ніж міцних і цілющих стосунків. Люди шукають рідну душу для одруження і спільного проживання до самого кінця. Хоча мета побачень ширша, ніж «знайти чоловіка чи дружину», ніхто в західному суспільстві не одружується без попередніх побачень.

ЖИТТЯ БЕЗ ЕМОЦІЙ

Здається, найважливішим запитанням, коли ми вирішуємо одружитись, є: «Чи ми справді кохаємо один одного?» Якщо наша любов є взаємною, то шлюб стане щасливим, чого ми і прагнемо. Однак під словом «любов» часто розуміють романтичні емоції. Одним із визначень такої любови є: «Любов – це почуття, якого ти нібито ніколи не переживав». У своїй книзі «П’ять мов любови для неодружених» я звертався до цього питання і намагався допомогти неодруженим людям краще зрозуміти тимчасову природу закоханости. Я описував, як прокласти міст між станом «закоханости» і більш обдуманою стадією «вибору любити» і, таким чином, зберегти емоційну любов у стосунках.

Я не повторюватимуся в цій книзі, лише скажу, що якщо пара не вчиться розмовляти мовою любови один одного, то емоційна любов зникає. Відмінності людей спливуть назовні, і вони запитуватимуть себе про причину одруження. Натомість, якщо люди навчаться правильно розмовляти мовою любови, то зможуть зберегти емоційну любов впродовж усього життя.

«Я БІЛЬШЕ НЕ МОЖУ ТЕРПІТИ БОЛЮ»

Чому так важливо навчитися п’ятьох мов любови і розмовляти ними під час побачень? Насамперед тому, що це єдиний ефективний спосіб подолати проблему недосконалости людства Якщо ви досить довго зустрічаєтеся, то рано чи пізно образите свого партнера поведінкою або словами. Тут винятків не існує. Щире вибачення є найкращим способом залагодження цих образ. Неусунуті образи часто призводять до розривання стосунків.

Чед та Ніна зустрічалися два роки, коли дівчина вирішила: «Чеде, я вважаю, що нам слід розійтися. Наші стосунки стали надто болючими, щоб їх продовжувати».

Наступного тижня я зустрів Чеда на бейсбольній грі. Він виглядав досить засмученим, тому я запитав: «Як справи?»

«Не дуже добре, – чесно відповів він. – Ніна порвала зі мною минулого тижня».

«Чому вона це зробила?» – запитав я.

«Ніна пояснила, що я ніколи не прошу вибачення, а коли намагаюся, то завжди перекладаю вину на неї».

«А вона навела якісь приклади?» – розпитував я.

«Ну, наприклад останній – і, на мою думку, той, який став вирішальним для неї – я розсердився і звинуватив, що дівчина дозволяє своїй мамі втручатись у наші стосунки. Я, напевно, трохи підвищив голос. Коли вона висловила незадоволення, я пояснив: “Я би не кричав на тебе, якби ти не ставила свою матір на перше місце”. Я не хотів образити Ніну. Я просто говорив правду».

Мені стало зрозуміло, що Чеду потрібно було багато чого дізнатися про вибачення. Я провів із ним та Ніною декілька консультацій. Я бачив: Чед починає дещо усвідомлювати, але Ніна не бажала продовжувати стосунків. «Я не можу жити з чоловіком, який у всьому звинувачує мене і виправдовує свою власну поведінку. Він не докладає жодних зусиль для змін, хоча ми розмовляли про це безліч разів. Якщо він може змінитися, то це добре. Тоді, ймовірно, він стане здатним розпочати вибудовувати стосунки з кимось іншим. А я більше не можу терпіти болю». Невміння Чеда просити вибачення призвело до розірвання стосунків.

ЗАГУБЛЕНЕ ПРИ ВИТЛУМАЧЕННІ

Другою причиною, для чого нам потрібно вчити п’ять мов вибачення й обговорювати їх, є поява досягнення розуміння, потрібного іншій людині для ефективного вибачення. Якщо ви щиро кажете: «Мені шкода», але партнер чекає на: «Я помилився(лася)», то щирість вибачення губиться при витлумаченні. У цьому випадку потрібно розмовляти мовою прийняття відповідальности. Багато людей вважають, що вони щиро просять вибачення, але ця щирість не сприймається іншими.

СИГНАЛ ПРО НЕБЕЗПЕКУ

Третьою причиною, чому розуміння мов вибачення настільки важливе, є те, що вони віддзеркалюють перспективність життя з партнером після шлюбу. Вислів, що «любов сліпа», ніде не є настільки доречним, як у випадку вибачення. Інколи ми не звертаємо уваги на образу чи виправдовуємо відсутність вибачення через відчуття «закоханости». Крім того, люди, які не бажають вибачатися чи не дуже добре розуміють схему вибачення ще під час побачень, матимуть проблеми в подружніх стосунках. Саме так все сталось у Джен та Лукаса.

Наприкінці першого року спільного життя Джен уже обдумувала стратегію залишення чоловіка. На думку жінки, Лукас захопився кар’єрою і мало часу приділяв дружині. «Найгірше було в п’ятницю після обіду, коли чоловік подзвонив і повідомив: “Мені потрібно затриматись в офісі на дві або три години Я не хочу завдавати клопоту, тому чому би тобі просто не поїхати додому, а я буду пізніше?”».

Джен сиділа в моєму офісі і плакала. «Ми мали святкувати річницю! Саме тоді я усвідомила, що робота для чоловіка на першому місці».

Намагаючись зрозуміти проблему, я дослідив перший рік подружнього життя пари і з’ясував, що зазвичай Лукас вважав роботу найважливішою. Принаймні так все виглядало з опису Джен. «Він колись просив вибачення?» – запитав я.

«Ні, – відповіла жінка. – Він завжди виправдовується, а наступного дня надсилає троянди. Я ненавиджу ці квіти. Останнього разу я попросила того, хто їх привіз, віднести троянди до сусідки і сказати, що це від її чоловіка. Я подумала: нехай хтось інший насолодиться квітами».

Тоді я розпитав про стосунки пари до одруження. Джен і Лукас зустрічалися на двох останніх курсах коледжу та одружились за два тижні після закінчення. «Коли ви зустрічалися, то відчували: його навчання шкодить стосункам?»

«Цікаво, що ви про це запитали, – сказала жінка. – Заважало не стільки його навчання, скільки відволікали спортивні події. Він був головою братства, і спорт виявився дуже важливим для нього. Ми могли по два тижні не бачитися. Він дзвонив мені і розповідав про свої справи. Спочатку я тим не переймалась, а потім почала відчувати, що є другою або навіть третьою в його списку пріоритетів. Ми часто через це сварилися на останньому курсі».

«Він колись просив вибачення за свою поведінку?» – поцікавився я.

«Уявіть собі, ніколи. Він завжди говорив: “Я все виправлю, коли ми одружимось”. Я вірила і не могла дочекатися укладення шлюбу. Але нічого так і не змінилося. Він надалі захоплювався своїм братством, а після одруження – роботою».

На обличчі Джен можна було помітити просвітлення. Жінка зізналася, що ніколи не проводила паралелей між поведінкою обранця в коледжі і після одруження.

Лукас виростав у сім’ї, де батько ніколи не просив вибачення. Тато був дуже успішним бізнесменом, і Лукас намагався наслідувати його приклад. Проблема полягала в тому, що Лукас наслідував і звичку батька не вчитися просити вибачення. Якщо би Джен усвідомлювала важливість вибачення ще під час побачень, то могла би боротися з поганими звичками ще до одруження. Натомість вона мирилася з виправданнями і сподівалася на зміни в майбутньому.

Ідеальним сценарієм для Джен було би докоряти Лукасу за відсутність вибачень; пояснювати важливість вибачення для оздоровлення стосунків; і разом навчатися мови вибачення один одного, вибудовуючи тим самим фундамент для подружнього життя. Але цього не трапилося.

На щастя, за допомогою консультацій Лукас зміг виявити свої недоліки в стосунках і виправити їх. Коли він намагався вибачатися, то переглянув пріоритети. Чоловік почав позбуватися свого трудоголізму, і вони з Джен продовжували будувати міцну сім’ю.

Більшість людей після одруження радикально не змінюють своєї поведінки. Вони просто дотримуються сформованих раніше шаблонів. Якщо партнери щиро просили вибачення до одруження, то робитимуть так і після цього. Якщо ні, то не сподівайтеся на позитивні зміни.

«Це здається таким логічним, – визнала Джен. – Чому я не помічала нічого під час побачень?»

«Тому що ви були засліплені закоханістю, – сказав я. – Більшість закоханих не помічають реальности».

Попередній пост

ЩО СЛІД ЗНАТИ ДІТЯМ (ЗАКІНЧЕННЯ)

4 Вибачення відновлює дружбу Четвертим кроком у допомозі дітям навчитися просити вибачення є допомогти їм ... Читати далі

Наступний пост

УСУНЕННЯ НЕБЕЗПЕКИ

Я вважаю: неодружені люди, що розуміють ціну вибачення, обговорюватимуть це ще під час побачень. Рівень, ... Читати далі