Чорноголовий левовий тамарин

Чорноголовий левовий тамарин – представник одного з різновидів ігрункових мавп, який дістав свою назву за островом, де жив рибалка, що першим помітив і описав забавну істоту.

Для постійного проживання ці звірятка вибрали гористі тропічні ліси в південно-східній частині Бразилії. Там вони знаходять гостинний дах і смачну їжу. Ночами тамарини сплять, сховавшись у густій кроні або підшукавши зручне глибоке дупло дерева, а зі сходом сонця в них починається активний період.

Впродовж усього світлового дня вони пересуваються сімейними групами по 3-10 тварини в межах своєї території, стрибають по гілках, доглядають за шерстю інших членів групи, добувають їжу, і при цьому постійно переговорюються один з одним щебетанням на високих тонах.

З пошуком харчів проблем не виникає, бо чорноголові левові тамарини практично всеїдні. На їх обідньому «столі» може виявитися як тваринна їжа – павуки, ящірки, комахи, пташині яйця, равлики і кажани, спіймані зненацька під час денного сну, так і рослинна – фрукти, листя, нектар.

Здобутий корм розподіляється усередині групи по справедливості – так, щоб ніхто не залишився скривдженим і голодним. Ці звірятка добре засвоїли, що триматися командою куди прийнятніше, ніж діяти нарізно. А якщо на територію випадково потрапляє чужак, увесь гурт намагається випровадити його за допомогою агресивної міміки і гучних криків.

Та і як вижити самостійно маленькому звірятку? Хоч левові тамарини і є найбільшими представниками ігрункових мавп, але навряд чи їх габарити здатні вселити комусь страх. При вазі 500-600 грам, розмір їх тіла складає близько 30 см, а довжина хвоста сягає 40 см.

Отже нічого левового, окрім гриви, що обрамляє голову, у цих звіряток немає. Зате грива, завдяки якій вони і отримали свою назву, виглядає дивно: розкішна, пишна, спадаюча на плечі, із золотисто-мідно-чорним градієнтом.

Мордочки в тамаринів плоскі і позбавлені рослинності, якщо не зважати на подобу вусиків з борідкою.

Соціальна поведінка панує в цих тварин і всередині сім’ї: про малюків піклуються всім гуртом, включаючи батька і підростаюче покоління. Дитинчата в перші 3-4 місяці життя не покидають батьківської спини, всюди супроводжуючи сімейну групу. І навіть освоївши навички добування корму, вони все ще залишаються під опікою батьків і старших братів з сестрами.

Тільки з 4-х місяців вони починають самостійно пересуватися і стають повноцінними членами родини.