Золотистий левовий тамарин

Золотистого левового тамарина називають ще золотистою ігрункою або розалією. Свою сонячну назву звірятко дістало завдяки густій шовковистій гриві медово-пшеничного кольору, що опускається до самих плечей.

Левових тамаринів настільки влаштовує клімат вологих екваторіальних лісів на південному сході Бразилії, що вони навіть не намагаються покидати межі вибраної території. Серед інших різновидів ігрункових розалії вважаються найбільшими: їх вага досягає 1 кг, довжина тіла складає в середньому 0,5 м, а хвіст зростає до 40 см.

Мордочка в золотистих тамаринів бура і майже безволоса, а великі вуха звіряток оточені темним волоссям. Кінцівки мають жовтувато-буре забарвлення, решта тіла вкрита густою вогняно-мідною шерстю. Розкішна левова грива розділена проділом, що проходить посередині, а великі горіхові очі в поєднанні з виразною мімікою виглядають неймовірно привабливо.

Ясно, що володарям такої яскравої зовнішності краще триматися чимдалі від чужих поглядів, тому земній поверхні золотисті ігрунки віддають перевагу гілкам дерев і сплетенню ліан на безпечній висоті 3-10 м.

Серед густих гілок вони знаходять і дах, і їжу, і нічліг. Для сну вони вибирають глибокі затишні дупла в стовбурах дерев або влаштовуються в заростях витких рослин. Зі світанком у левових ігрунок починається активний період: вони пересуваються групами з гілки на гілку, здійснюючи спритні стрибки і нагадуючи в польоті великих вогняно-рудих білок. У групах розалій, як правило, не більше 7 тварин: в основному, це члени однієї сім’ї, включаючи потомство, що підросло. Якщо корму на території удосталь, група може складатися і з більшої кількості тварин.

Для охорони своєї ділянки від чужаків золотисті тамарини вживають цілий комплекс заходів: у хід йде і багата міміка, і оглушливі крики, і загрозливі пози з високо піднятим хвостом і наїжаченою шевелюрою. А для того, щоб сторонні не помилилися з межею, золотисті ігрунки залишають по периметру пахучі мітки, використовуючи виділення з грудних і черевних залоз – для цього вони труться об стовбури дерев грудьми або повзають черевом по землі.

Сімейні пари розалії створюють починаючи з дворічного віку. Вагітність триває близько 5 місяців і завершується, як правило, появою двійнят. Поки малюки не досягнуть 3-тижневого терміну, вони пересуваються всюди верхи на матері, зате потім всі обов’язки з виховання підростаючих дитинчат передаються батьку. З цієї миті упродовж майже двох місяців голова сімейства без втоми тягає малюків на своїй спині, вручаючи їх матері тільки на час годування.

Зворушлива батьківська турбота проявляється навіть тоді, коли ігрунки, що підросли, у змозі потурбуватися про себе самі. Немов не помічаючи, що малюки виросли, невтомний батько ретельно пережовує їжу 4-місячним «отрокам», і не лише він: у сімейних групах прийнято доглядати за молодшими членами клану, тому старші брати і сестри теж охоче діляться їжею з молодшими, балуючи їх то великим павуком, то пташиним яйцем, а то соковитим плодом.

На щастя, золотисті ігрунки невередливі в їжі, і можуть роздобути немало їжі прямо під деревною корою, куди вони легко добираються завдяки гострим кігтям.

Попередній пост

Чорноголовий левовий тамарин

Чорноголовий левовий тамарин – представник одного з різновидів ігрункових мавп, який дістав свою назву за ... Читати далі

Наступний пост

Чубаті тамарини

Для цього різновиду тамаринів існує декілька різних найменувань – усі веселі і життєствердні: ігрунка едипова, ... Читати далі