Підготовчі групи до школи

Якщо ви не хочете віддавати дитину в садок (а я, як ви вже зрозуміли, сама не палка прихильниця дитячих садків), приблизно за рік до першого класу відправте її в групу естетичного виховання або підготовки до школи, зараз вони є в багатьох місцях.

Ви скажете: «Та ми самі навчимо її читати і малювати! Навіщо нам гаяти час і гроші?»

А тому, що атмосфера занять у таких групах максимально наближена до шкільної. Удома ви її створити навряд чи зумієте. А навантаження значно менше, тому звикати до навчання дитина буде плавно. Саме там вона може навчитися акуратно вести зошити, збирати і розбирати портфель, не влаштовуючи в ньому сміттєве звалище, швидко переодягатися для занять фізкультурою.

Дітей у таких групах зазвичай менше, ніж у шкільному класі, але не так вже і мало. Тому ваша дитина пройде непогане психотренування: звикне до галасу (деяких «домашніх» дітей це на перших порах це сильно бентежить), повчиться відповідати перед класом, не соромитиметься брати участь у відкритих уроках, створюватиме стосунки з однолітками та ін. Психолог, обстеживши дитину і зрозумівши особливості її характеру, підкаже вам, яких труднощів варто чекати при вступі до школи і як краще з ними впоратися. Отже ви заздалегідь будете у всеозброєнні.

Звичайно, насправді віддавати дитину для підготовки до школи кудись зовсім не обов’язково. Обходилися ж раніше люди без всяких груп! Але якщо у вашого сина або дочки є психологічні проблеми, з якими ви не можете впоратися, все ж краще підстрахуватися.

Права і обов’язки

П’ятилітніх дітей варто привчати і до виконання не разових, а постійних домашніх доручень. Таких, які не вимагають великих зусиль, та зате повинні виконуватися щодня. Нехай дівчинка, приміром, поливає квіти або підмітає підлогу. А хлопчик може викидати сміття і, йдучи разом з мамою в магазин, нести не дуже важку сумку.

Причому дуже важливо, щоб діти не вважали свою допомогу послугою. Для цього при першому ж «бунті на кораблі» продемонструйте, що ви теж багато чого не зобов’язані робити. Наприклад, купувати дітям солодощі чи читати перед сном книжки.

Привчати дітей до постійних домашніх обов’язків корисне, зрозуміло, не тому, що батьки без допомоги дитини вже не впораються з домашніми справами. Природно, дорослим легше все зробити самотужки. Але має сенс заздалегідь привчити дитину до того, що регулярне виконання певної роботи потрібне передусім їй самій. Таким чином ви закладаєте психологічну основу для нормального навчання.

Взагалі, розширення самостійності дитини включає як би два аспекти. З одного боку, це розширення обов’язків (що так до душі батькам), а з другого – розширення прав (таке приємне серцю дитини). І будь-який перекіс тут багатий неприємними наслідками. Перебільшити з обов’язками – позбавите сина чи дочку дитинства. А захопитеся розширенням прав – діти виростуть вередливими і свавільними.

Дуже часто батьки не розуміють, яким чином можна розширити дитячі права. «Ну, стали ми випускати його одного в двір. А що ще?» – кажуть вони.

Для них, звиклих мислити масштабними дорослими категоріями, здається, що це неодмінно має бути щось значне, принципово нове. Але діти мислять абсолютно інакше! Для вас лягти спати на півгодини пізніше – дійсно дрібниця, а для них – великий привілей.

Усе дитяче життя складається з дрібниць. Трохи більше подивитися телевізор, довше повеселитися з друзями, отримати дозвіл не їсти ненависну вівсянку, самому вибирати маршрут недільної прогулянки – це вже суттєве розширення дитячих прав. Але… лише тоді, коли дитина виховується досить строго, а не дивиться всі телепередачі підряд і не їсть чіпси замість обіду. З жертвами «вільного виховання» справи йдуть набагато сумніше, оскільки якщо діти з пелюшок роблять тільки те, що їм подобається, їх права і так вже розширені далі нікуди. У результаті стає незрозуміло, чим їх ще можна спокусити.

Усе наше життя – театр…

Але навіть цілком самостійну дитину має сенс психологічно підготувати до школи, програючи разом з нею різні ситуації, з якими вона може зіткнутися на уроках і на перервах.

Зробити це неважко, бо діти обожнюють грати в школу. Втім, вони, як правило, фіксуються на правильності відповідей, а вам важливо відпрацювати з ними правильні моделі поведінки в тих ситуаціях, які, на вашу думку, здатні викликати в дитини психологічні труднощі. Найкраще грати з ляльками чи з м’якими іграшками, і нехай одна з них усе робить неправильно, а інші наставляють її на шлях істинний.

Скажімо, дитина важко сходиться з чужими. Придумайте сценку, як зайчик стоїть осторонь, сумно дивлячись на пустуючих звіряток. А ведмежа залучає його до гри, учить, як потрібно познайомитися, як завоювати розташування нових друзів.

Чи ви боїтеся, що ваше непосидюче чадо, ймовірно, почне відволікатися на уроках. Давайте йому завдання на тренування уваги, а паралельно репетируйте, як слід поводитися на уроці, щоб не викликати нарікань вчительки.

Тільки стежте за тим, щоб гра не перетворювалася на залякування. Інакше дитина подумає, що в школі її чекають суцільні неприємності, і вирішить питання кардинально: відмовиться туди йти – і все тут.

Автор: Тетяна Шішова