Швидкий Час дій привчає до негайного послуху

Швидкий Час дій привчає цінувати послух. Ви дієте швидко не для того, щоби заправляти своїми дітьми. Тут ідеться про щось більше, що пов’язане з характером. Навчившись послуху, ваші діти вироблять у собі вагомі якості, які допоможуть їм у дорослому віці стати успішними. До переліку обов’язків дитини належить уміння слухатися. Як підлеглі отримують від успішного керівника перелік цілей та завдань, так і діти також мусять вивчати й робити певні речі.

Консультуючи дітей у нашому офісі, ми часто запитуємо: «Чи хотів би ти, аби листоноша виносив сміття в цілій околиці?»

«О, це було би чудово», – зазвичай кажуть діти.

«Але ж він тоді не приносив би пошту…»

«Тоді би його вигнали з роботи».

«Правильно, – кажемо ми, – він має свою роботу: розносити пошту. Саме про це йому треба думати. Чи ти знаєш, що в тебе також є робота? Ти мусиш зосередитися на своїй роботі, на послухові».

Діти мають свій перелік обов’язків, і навчання послуху – один із головних. Навчаючись послуху, діти вчаться відмовлятися від своїх планів заради когось іншого. Вони звикають виконувати роботу без нагадувань. Діти розуміють, навіщо треба приходити й повідомляти, що вони з нею вже впоралися. Одне слово, послух навчає відповідальности, чуйности до інших, а також співпраці – трьох рис характеру, які зміцнюють дітей і готують їх до дорослого життя. Батьки можуть навчати послуху багатьма способами, і одним із найкращих є швидкий Час дій.

Як часто ви казали своїй дитині застелити за собою ліжко, а тоді мусили повторювати знову і знову, перш ніж вона поворухнеться? Або казали позбирати іграшки, а за десять хвилин знову знаходили їх розкиданими повсюди? Скільки часу треба вашій дитині-підлітку, щоби покласти слухавку чи підстригти газон?

Вельми легко звикнути до способів, які ви застосовуєте в спілкуванні з дітьми, навіть тоді, коли саме вони спричиняються до проблем. Часто годі сподіватися на позитивні зрушення в дитячому послуху, не скоригувавши власної поведінки.

Крок 1. Визначте знаки, які повідомляють ваших дітей, що пора слухатися

Спосіб взаємодії з дитиною часто такий самий важливий, як і те, що ви кажете. Можна поміняти пелюшку лагідно або суворо. Можна покласти дитину спати, наче це повсякденність, або зі сповненою любови турботою. Коли підлітку час виносити сміття, ви можете попросити лагідно або строго. І різниця полягає не лише в словах. Ваші дії та інтонація голосу також говорять багато про що.

Ці знаки повідомляють ваших дітей про Час дій – про той момент, коли ви перестаєте говорити і починаєте діяти, про час, коли діти знають, що ваші слова матимуть наслідки. Я завжди маю на увазі те, що кажу, можете подумати ви. Але діти відчувають різницю між першим разом, коли ви це кажете, і останнім – коли ви почнете протидіяти їхньому непослуху. Швидкий Час дій дає вам змогу діяти після першої вказівки, привчаючи дітей до розуміння, що коли ви кажете щось, то справді маєте це на увазі. Звідки вони знають? Ви даєте їм вербальні й невербальні підказки, які демонструють, що ви насправді думаєте і маєте на увазі.

Можливо, ви встаєте з крісла і прямуєте до кухні, де у вас лежить той особливий інструмент. Можливо, ваш голос стає вищим або гучнішим, або ви називаєте дитину на друге її ім’я.

Якщо ви не знаєте, що саме підказує вашим дітям, коли настав час слухатися, запитайте їх. «Я зауважив, – могли би ви сказати, – що мушу повторювати кілька разів, перед тим як ти відгукнешся і почнеш робити те, що я тебе прошу. Як ти знаєш, що жарти закінчилися?» Просто дивовижно, наскільки здогадливими є діти.

Один тато сказав: «Тепер я знаю, що мій Час дій був пов’язаний із силою мого голосу. Якимось чином мої діти довідалися, що коли мій голос гучнішає, то їм варто поспішати. Я навіть цього не усвідомлював, поки не почав стежити, коли мої діти реагують насправді. Я почав експериментувати і переконався, що коли збільшую силу голосу з першого разу, вони слухаються. Я був просто приголомшений. Я не певен, чи хочу, щоби сила мого голосу слугувала сигналом, але тепер розумію те, що мої діти знали завжди: я підказую їм, коли вони мають знати, що далі не жарти».

Важливо зрозуміти, що Час дій допомагає дітям зрозуміти, коли потрібно слухатися, і вони знають, що доти слухатися не повинні. Ба більше, кожна людина, яка дисциплінує дітей, має різний Час дій. Наприклад, у класі правила дещо інші, ніж на ігровому майданчику чи вдома. Саме тому, коли каже тато, дитина може відразу братися до діла, а коли каже мама, то та сама дитина реагує не надто хутко. Діти часто користаються тим, що їхні няньки діють аж надто поволі.

Поміркуйте, як було у вашій сім’ї, коли ви виростали. Якими знаками батько чи матір повідомляли вас, що варто послухатися? «Вона називали мене на повне ім’я». «Мій тато підступав до мене». «Мама просто дивилася на мене тим поглядом, і я знав, що маю це зробити». Це саме ті різновиди знаків, про які йдеться.

Як виглядає спілкування у вашій сім’ї? Якби ви могли дослідити схеми взаємодії, які виробили ви і ваші діти, то що ви побачили би?

Крок 2. Позбудьтеся негативних натяків

У багатьох батьків гнів обумовлює Час дій. Тато або мама сердиться, і діти приходять до розуму. Підвищений голос або сердитий погляд повідомляє, що наслідки не забаряться. Однак гнів може виявитися деструктивним почуттям, що завдає стосункам більше лиха, ніж користи. Шкідливі наслідки нівелюють будь-які переваги. Можливо, ви зможете негайно домогтися послуху, кричачи на дітей, однак втратите через це близькість у сім’ї.

Інколи матір каже нам: «Ви не розумієте дітей. Вони не слухатимуться, поки я не розсерджуся». Ми знаємо, що це правда, але діти реагують так, тому що вона привчила їх до цього. Діти чекають на її гнів, перед тим як відреагувати.

Дозволити гніву мотивувати ваш Час дій – це короткотермінове рішення. Воно немовби каже: «Я хочу вирішити проблему тепер, але мені байдуже, як це вплине на стосунки». Але так чинити зовсім нерозумно. Потрібні свідомі зусилля, щоби замінити гнів на продуктивніші натяки, однак тоді ви досягнете кращих результатів, ваші діти будуть щасливіші, і ви збережете свої стосунки.

Однак із гніву може бути й користь. Якщо дитячий непослух спонукає вас до гніву, ми пропонуємо використовувати це як свідчення того, що ваш Час дій не досить швидкий. Через вашу недбалість ситуація зайшла аж надто далеко, і гнів кінець кінцем спонукав вас до дій. Наступного разу, коли ви розсердитеся на дитину, відступіть крок назад і запитайте себе: «Чи це не один із тих випадків, коли я мав би діяти швидше?» Гнів допоможе вам виявити проблему, але не здатен розв’язати її.

Усвідомивши, що гнівлива реакція вам більше не потрібна, ви можете вибрати нові мотиваційні натяки. Подумайте про наслідки, які могли би забезпечити мотивацію і не потребують осуду чи підвищеного голосу. Ви можете сказати п’ятирічній дитині: «Я вже сказав тобі один раз одягнути піжаму. Якщо ти не послухаєшся, то я підніму тебе й одягну сама». Або сказати десятирічному Джиммі: «Якщо ти не прийдеш зараз, то підеш нині спати на пів години раніше».

Попередній пост

Час Дій

– Денні! Припини штурхати сестру, – Марлен зиркнула в дзеркало заднього огляду і міцніше схопилася ... Читати далі

Наступний пост

Швидкий Час дій привчає до негайного послуху (закінчення)

Крок 3. Поясніть свій новий Час дій дітям Далі потрібно пояснити свій новий план дітям. ... Читати далі