Навчання цінностей і принципів

Кожна сім’я потребує правил. Звісно, надмір правил може псувати і навіть зруйнувати добру атмосферу в оселі. Але занадто багато сімей впали в іншу крайність, намагаючись взагалі позбутися правил. Це часто призводить до невиправданих сподівань, гніву та розчарування. Правила – це цінності в дії. Вони є практичним застосуванням того, у що ми віримо.

Подеколи цінності чітко сформульовані і навіть вивішені на холодильнику чи в коридорі. В іншому разі вони не такі видимі, але не менш важливі. Наприклад, Ян розуміє, що не варто питати в тата, чи можна подивитися фільм «Повернення убивці з сокирою». Він знає, що тато відповість «ні», бо це фільм категорії 18+. Однак Ян може зациклитися на правилі, не розуміючи переконань батька. Саме тому важливо, щоб тато навчав тих цінностей, які мають слугували підставою для створення правила.

Зв’язок між правилами і цінностями

Правило щодо Яна та фільмів для дорослих має в основі чимало цінностей. Тато, знаючи, що Янові не варто дивитися на насильство та кров, вже поговорив із сином на тему, чому фільми категорії 18+ переглядати недоречно. У цій розмові прозвучало чимало причин, і більшість із них були пов’язані з цінностями. Підсумкове правило лише узагальнило їх.

Зв’язок між правилами і цінностями настільки важливий, що потрібно регулярно пересвідчуватися:

  • що ваші правила ґрунтуються на цінностях, яких ви хочете навчати;
  • що ваші цінності ясно сформульовані в правилах;
  • що ви часто повідомляєте про зв’язок між правилами і цінностями.

Цінності і переконання – це відбиток серця. І одне з ваших завдань як батька – передати дітям своє серце. Ви пильнуєте, щоб діти виконували домашні завдання і можете залучати їх до музичних уроків чи спорту. Навіщо? Тому що ви знаєте, як ці речі впливають на становлення дитячої особистости. Один із найкращих способів налагодити глибинний зв’язок із дітьми – навчати їх цінностей за допомогою правил повсякденного життя.

Замисліться на хвилину про деякі з правил, яких ви мусили додержуватися, коли були малі. Безсумнівно, що вони були приблизно такі: «Приходь додому засвітла. Став свій велосипед у дворі. Повертайся додому відразу після школи. Не чіпай татових інструментів без дозволу». Як же хутко вони спадають на думку.

Цікаво розглянути правила на взір цих та спитати: «Навіщо батьки запроваджували ці правила в нашій оселі?» Можливо, ми тоді не розуміли їх, але тепер, самі будучи батьками, ми легко зрозуміємо цінності, на яких вони ґрунтуються. Наприклад, безпека важлива у всякому віці, однак не так просто накреслити лінію, що має обмежувати дитячу свободу. Трирічній дитині не можна виходити з дому без нагляду, але п’ятирічна цілком може гратися без нагляду в обгородженому дворі, підліток може залишатися в домі друга до сьомої години вечора. Кожна з цих настанов – це інше правило, яке залежить від зрілости дитини, однак усі вони утверджують цінність безпеки.

Добрі правила – це розширення цінностей і принципів

Добрі правила демонструють дітям, якими мають бути сімейні й суспільні цінності, як запроваджувати їх у практику і чому вони доречні. Такі правила окреслюють межі, які дають людям змогу зрозуміти, як діяти і чого від них чекають. Вчителька обговорює правила, як належно поводитися в її класі. Навіть хлопці з однієї околиці      встановлюють правила свого клубу, яких мусять додержуватися всі його члени.

Коли мої (Скотта) діти були молодші, у нашій сім’ї були чіткі правила, як поводитися під час їди. За столом у нас їло семеро людей, а тому ми навчали дітей казати три речі, коли вони чогось хотіли: ім’я особи, слова «будь ласка, передай мені» і бажану страву. Фраза «передай мені масло» була неприйнятна, тому що не виявляла пошани до інших. Однак цілком згодилися би слова: «Меліссо, чи могла би ти передати мені масло».

Одна сім’я додержувалася подібного підходу, заохочуючи добрі манери за столом. П’ятирічний Джек запропонував тарілку з куркою своїй трирічній сестрі Черіл. «Який шматочок курки ти хочеш?»

Добре не знаючи анатомії курки, вона сказала: «Ногу».

Джек, трішки розчарований, відповів: «Черіл, у курки немає ноги, вибери щось інше».

Черіл, тішачись його увагою, але далі нічого не розуміючи, відповіла: «Добре, я візьму руку».

Джек уже зголоднів, і його терпець уривався. «Черіл, кури не мають рук. Вони літають. Вибери щось інше». Мама і тато ледве стримували себе, щоб не розреготатися.

Черіл, бажаючи допомогти, перебрала список усіх частин тіла, які лише знала, і сказала: «Гаразд, я беру голову».

Джек відповів сердито: «Мама не готує голову».

Відчуваючи, що зволікати не варто, Черіл сказала: «Добре, дай мені пупок».

Мама і тато більше не могли стриматися. Вони мало не попадали від сміху, коли Джек поклав тарілку, взяв шматок курки і сказав: «Ось, візьми грудинку. Більше нічого ближчого до пупка ти не дістанеш».

Наголошування на цінності оживляє правило

В якийсь момент нашого сімейного життя мою дружину, Керрі, і мене (Скотта) занепокоїла проблема нечесности в нашій оселі. У нас було правило говорити правду, але Керрі вважала, що ми мусимо трішки сильніше наголосити на ньому, щоби запобігти поглибленню проблеми. Коли ми знаходили поламану іграшку чи залишений безлад, ніхто не хотів відповідати за це. Деякі з цих речей було важко довести, а тому замість приперти дітей до стіни, ми вирішили зарадити проблемі позитивним способом.

Кілька тижнів ми обговорювали те, що Керрі називала «Чесність під тиском». Вона говорила про важливість чесности й читала казки на зразок «Нова одежа короля» і «Хлопець, що плакав вовчими сльозами». Вона просила кожного з нас розповісти про випадок, коли ми вирішили сказати правду під тиском – коли чесність змусила нас ніяковіти, завдала нам клопоту або примусила до вибачень. Також ми запровадили нагороду «Чесність під тиском», яка таємничим чином з’являлася на дверях спальні тієї дитини, що сказала правду в складному становищі. Така увага до чесности допомогла нам оживити правило і великою мірою вирішила проблему, з якою ми стикнулися.