Як Братик Вовк припустився помилки

– У твоєї матусі гості? – запитав дядечко Римус, коли маленький хлопчик зайшов до нього із величезним шматком пирога в руках. – Одне з двох: або до неї прийшли гості, або вона поклала ключ від буфета недостатньо високо і ти зміг його відімкнути.

– Дядечку Римусе, я просто побачив, що там лежить пиріг, і вирішив пригостити тебе шматочком, – уточнив хлопчик із набитим ротом і найбезневиннішим виглядом.

– Це докорінно змінює справу, – посміхнувся дядечко, дивлячись на малого з любов’ю. – До Різдва ще ой як далеченько, а цей пиріг, звісно, до нього не долежить… Клади його швидше на тарілку, – вів далі дядечко Римус, досвідченим оком оцінюючи шматок, – треба гарненько підкріпитися перед тим, як продовжити розповідь про Братика Лиса, Братика Кролика та решту…

Тут він зупинився і швиденько звів рахунки з пирогом. Потім неквапом змахнув крихти зі своєї бороди і почав…

Братик Лис після пригоди в Пані Мідоуз так розлютився на Братика Кролика, що все сушив собі голову, як би йому помститися. І ось одного дня він здибав на дорозі Братика Вовка. Вони чемненько привіталися та обмінялися люб’язностями. Відтак вовк багатозначно спитав:

– Чи все в тебе гаразд, Братику Лисе? Маєш заклопотаний вигляд…

– Усе пречудово, – відповів лис, проте йому здалося, що вовк щось собі надумав, бо дивно якось зблиснув очицями з-під брів. «Певно, і він уже чув про халепу в Пані Мідоуз», – з прикрістю подумав Братик Лис.

І ось вони подибали далі разом, весело сміючись та теревенячи про всяку всячину. Аж ось Братик Вовк мимохідь візьми та й скажи, що має план, як схопити Братика Кролика. Певна річ, Братик Лис одразу пожвавішав. Вовк йому й розповів, що треба заманити кролика до будиночка Братика Лиса.

– Хе-хе, – засумнівався лис, бо давно знав кролика і його здатність викручувався з усіляких пасток. Утім, чого на світі не буває! Та й Братик Вовк говорив так переконливо… – То як ми його туди заманимо?

– Звичайно, хитрістю, – повідомив вовцюга.

– І хто його буде дурити?

– Та хоч би й я, якщо ти мені підіграєш, – запропонував Братик Вовк. – Зараз же йди додому, ляж у ліжко та удай, наче помер…

Лис здивовано глипнув очима.

– Але тримай язика на припоні, – застеріг вовк, – аж поки Братик Кролик не прийде і не торкнеться тебе. Не я буду, якщо ми сьогодні ж не поласуємо кролятиною на вечерю.

– Нічогенько придумано, – погодився Братик Лис, чухаючи лапою за вухом.

Отож він пішов додому, а вовк попрямував до Братика Кролика. Коли він припхався, здавалося, що нікого немає вдома. Братик Вовк настійливо постукав у двері – бум! бум! Ніхто не обізвався. Тоді він почав гучно тарабанити – бам! бам! бам!

– Хто там? – запитав голос з того боку дверей.

– Друг, – коротко відповів Братик Вовк.

– Забагато друзів можуть зіпсувати вечерю, – зауважив кролик.

– Я приніс погані новини.

– Лихі вісті не лежать на місці… – Братик Кролик наставив вуха.

– Сьогодні вранці помер Братик Лис, – гірко сказав вовк, втираючи «непрохану» сльозу.

– А де ж твоє жалобне вбрання, Братику Вовче? – підозріло запитав кролик.

– Не встиг перевдягтися, бо я щойно від Братика Лиса – він там лежить увесь такий нерухомий. Ось, бач, вирішив зайти до тебе дорогою, аби повідомити цю невтішну новину…

Братик Вовк сказав усе, що хотів, і пішов собі геть. А Братик Кролик присів і замислився. І надумав він те, що треба піти до лиса і переконатися, чи насправді все так, як розповів Братик Вовк. Бо, як то кажуть, не все те правда, що в пісні співають.

Не гаючись, він рушив у дорогу. Біля будиночка Братика Лиса панувала мертва тиша. Кролик підійшов ближче… ще ближче… іще…

Жодна травинка не гойднулася. Жодна пташка не обізвалася. Тільки прочинені двері – рип! рип! – порипували на завісах.

Братик Кролик зазирнув усередину й угледів лиса – той розпластався на ліжку… і здавався вельми живим. Тоді кролик заговорив наче сам до себе.

– Ой лишенько… Нікому й поховати бідолаху, – тужливо розпочав він. – Навіть Братик Канюк не прийде на похорон. Сподіваюся, що Братик Лис не мертвий, але хто зна, хто зна… Братик Вовк, і той пішов, не захотів побути з ним. Хоч у мене й стільки справ, стільки справ, та все ж я посиджу тут. Він здається мертвим, а насправді, може, й ні… Бо коли до мерця хтось заходить, той має підняти лапи і крикнути: «Агов!»

Братик Лис не поворухнувся. Тоді Братик Кролик повторив уже голосніше:

– Отакої! Братик Лис лежить отутечки наче мертвий, але мертві так не поводяться. Небіжчики зазвичай піднімають лапи і викрикують «Агов!», коли до них хтось заходить.

І що ти думаєш… Братик Лис задер лапи і гукнув «Агов!», а кролик – лапи в лапи – і тільки його й бачили.

Братик Вовк вельми хитро все придумав, але наступного разу, любий, він і сам вскочить у неабияку халепу. Отож далі буде…


Відповіді на загадки:

  1. Дірку.
  2. Сон
Попередній пост

Поява Пана Черепахи

Маленький хлопчик пані Саллі знову з нетерпінням чекав наступної оповідки, тож дядечко Римус дбайливо поставив ... Читати далі

Наступний пост

Як Пан Черепаха теж перехитрив Братика Лиса

– Одного дня, – почав дядечко Римус, гострячи ножа, – лис натрапив у лісі на ... Читати далі