П’ять кроків на шляху до плану управління гнівом

П’ять істотних кроків допоможуть дітям позитивно дати відсіч своєму гніву. Ми розглянемо кожен із них.

Крок 1. Визначте ознаки, які вказують на те, що ваші діти починають гніватися

У багатьох дітей подразник дуже швидко викликає гнів. Подразником може стати недоброзичливе зауваження брата або сестри, прохання прибрати за собою або складна частина домашнього завдання. Найкращий спосіб уповільнити таку реакцію – виявити ранні ознаки, які свідчать про наближення гніву. Часто діти не розпізнають гніву. Вони нерідко діють, навіть не усвідомивши, що сталося. Цей перший крок допомагає дітям краще усвідомлювати свої почуття і вчитися контролювати їх.

Перед тим як ви допоможете дітям заздалегідь розпізнавати перші ознаки гніву, замисліться над тим, які ознаки підказують вам, що ви починаєте сердитися. Один тато сказав: «Мої брови опускаються, а чоло зморщується. Плечі підіймаються, і я часто нахиляюся вперед. Мій голос стає гучнішим і напруженішим».

З чого ви можете дізнатися, що наближається роздратування? Ось кілька поширених ознак у дітей, які вказують на те, що вони починають сердитися:

  • Вони напружуються і зціплюють зуби.
  • Вони поводяться активніше.
  • Вони починають плакати або імітувати плач.
  • Тон їхнього голосу стає жалібним чи саркастичним.
  • Вони стають неспокійні, замкнені, несприйнятливі чи надміру збудливі.
  • Вони починають невпинно говорити, часто з іншою інтенсивністю.
  • Вони починають бурчати, глибоко сопіти чи якось інакше шуміти.
  • Вони закопилюють губи.
  • Вони мружаться, закочують очі чи ще якось інакше змінюють вираз обличчя.

Не забудьте занотувати ознаки, які свідчать про появу гніву в кожної вашої дитини. Визначивши ці ознаки, навчіть своїх дітей розпізнавати їх. Ваше завдання – навчити дітей розпізнавати гнівливі почуття та визначити конкретні позитивні кроки, які можна зробити, перед тим як гнів стане інтенсивнішим. Щодо дуже малих дітей, то ви можете сказати їм, що це почуття називається гнівом, і запропонувати їм, як можна було би повестися інакше. Щодо інших дітей, то ви можете ознайомити їх з чотирма фазами гніву, сказавши їм, чому важливо опанувати себе, перед тим як невдоволення стане прогресувати.

Припустімо, батько бачить, що в його сина, який ніяк не може взути кросівки, розвивається невдоволення (рання ознака гніву). «Я бачу, ти починаєш гніватися, – міг би сказати тато, – тому що говориш голосніше і примружуєш очі». Хлопець повинен розпізнати своє невдоволення, перед тим як розсердиться настільки, що пожбурить кросівок в інший кут кімнати.

Якщо ваша донька підліткового віку невдоволена, тому що сорочка, яку вона хоче одягти, у пранні або ще не випрасувана, ви можете допомогти їй розпізнати це невдоволення і належно впоратися з ним, перед тим як воно переросте в гнів чи лють.

На цій стадії виявлення ознак ви можете скористатися різними методами, щоби посприяти усвідомленню гніву. Один із цікавих способів – спитати ваших дітей, з чого вони бачать, що ви починаєте гніватися. Діти відразу знають, що відповісти: «Твої очі стають більші». Або: «Ти підносиш голос». Діти матимуть користь з уміння розпізнавати чужий гнів, тому це допоможе їм бути чутливими до свого фізичного стану. (Користуючись цим методом, обов’язково відповідайте чесно і не шукайте виправдань своєму недоречному гніву).

Ще один спосіб допомогти своїм дітям більше дізнатися про гнів – дивитися разом з ними дитячі фільми. Дитячі кінострічки містять безліч емоцій, і невербальні ознаки в них часто гіперболізовані. Нехай дитина зупинить відео, помітивши, як гнівається один із персонажів. Тоді запитайте: «Звідки ти знаєш, що ця людина розгнівана?» Часто діти вчаться помічати гнів в інших, перед тим як зауважують його в собі.

Важлива заувага: якщо ваші діти не готові працювати над гнівом, то ви не досягнете великого успіху. Перед тим як братися до плану управління гнівом, можливо, вам доведеться трохи розігріти їхній інтерес. Зазвичай цього можна досягти, вдаючись до важчих наслідків, суворіших обмежень і більшої твердости. Ваші слова й батьківська опіка повинні навчати принципу: «Гнівливі люди – нещасні люди». Врешті-решт ваші діти зрозуміють, що гнів – це їхня проблема і що коли вони хочуть бути щасливі, то варто якимось чином зарадити йому, замість того щоб нехтувати його чи покладати вину на інших чи на життя.

Крок 2. Відступіть крок назад, коли починається гнів

Один із найкращих способів реагувати на гнів на будь-якій його стадії – «відступити назад». Завдяки цьому діти (і батьки) отримують час, щоби визнати розвиток гніву, обміркувати становище, заспокоїтися і визначити, що робити далі. В іншому разі невдоволення буде поволі нагромаджуватися, гнів стане деструктивним і з’явиться гіркота. Відступивши крок назад, ми зупиняємо наростання інтенсивности і даємо дітям змогу повестися інакше.

На жаль, чимало дітей (і дорослих) не хочуть відступати назад, коли сердяться. Натомість, вони пориваються вперед і навіть нападають. Гнів, який вони відчувають, настільки інтенсивний, що їм потрібні глибокі зміни в серці, перед тим як вони зможуть реагувати конструктивно.

Коли дітям бракує самовладання, щоби працювати над гнівом, їм повинна допомогти батьківська опіка. Припустімо, ви кажете дитині перепочити, однак вона починає канючити, сперечатися і допікати вам. І коли ви хочете піти геть, дитина переслідує вас, тільки збільшуючи напір. Ця маніпулятивна технологія покликана втягти вас у суперечку. Не піддавайтеся! У жодному разі не дозволяйте дитині спокусити вас на сварку. Якщо ви почнете огризатися, вона пропустить важливу науку щодо управління гнівом і навчиться використовувати гнів з метою контролювати інших людей – зокрема і вас! Нехай дитина посидить у коридорі чи на сходах та заспокоїться. Діти мусять засвоїти цей урок, щоб добре реагувати на гнів, і, можливо, вам знадобиться твердість, щоби довести цей урок до кінця. Вирішивши залишитися або піти, ясно дайте дитині знати, що розмову закінчено, поки вона не заспокоїться.

Діти вчаться, що можна відступити назад, просто подивившись в інший бік або глибоко зітхнувши. В інших випадках, можливо, їй знадобиться знайти іншу роботу або піти  геть. У найгарячіші моменти дитині потрібно піти або залишитися на самоті. Наприклад, дитина, яку роздратувала головоломка, може попрацювати деякий час над чимось іншим. Дівчина, яка сердиться на брата, може піти заспокоїтися в іншу кімнату.

Навчаючи своїх дітей відступити назад та оцінити ситуацію, ви навчаєте їх мудрости і зрілости. Кінець кінцем, це вміння непідвладне багатьом дорослим. Чимало мам і татів з неабиякою користю для себе могли би відступати назад, коли їх опановує гнів.

Попередній пост

План на випадок гніву зберігає відкритість стосунків

Більшість сімей не мають плану, як впоратися з гнівом. Вони просто живуть собі далі, сподіваючись ... Читати далі

Наступний пост

П’ять кроків на шляху до плану управління гнівом (продовження)

Крок 3. Оберіть кращу реакцію, ніж гнів Чимало батьків беруться вибирати кращу реакцію занадто швидко ... Читати далі