П’ять кроків на шляху до плану управління гнівом (закінчення)

Крок 5. Обирайте прощення, а не гіркоту

Гнів має чимало облич, і гіркота – одне з найпотворніших. Гіркота – це гнів, пов’язаний із минулою кривдою, здатність фіксувати болісні спогади, щоби ними в будь-який час можна було живити теперішній гнів. Гіркота, на відміну від інших форм гніву, виношує його дуже довго. Деякі люди не вважають себе гнівливими, тому що не відчувають люті. Натомість, їхнє невдоволення та гнів відразу виливаються в гіркоту. З гіркотою значно легше впоратися дітям, ніж дорослим, але вона все одно небезпечна.

Діти можуть відчувати гіркоту:

  • якщо вони вживають такі вислови, як: «Ти завжди…!» або «Ти ніколи…!»;
  • якщо їхня гнівлива реакція частіша й інтенсивніша, ніж того вимагає ситуація;
  • якщо вони використовують сарказм і цинічні вислови;
  • якщо вони стають недоброзичливими й осудливими;
  • якщо вони відлюдькуваті та байдужі.

Ці симптоми не завжди є ознакою того, що дитина відчуває гіркоту, однак вони вказують на проблему. Затяті й образливі діти мусять побачити, що з ними робить гнів. Далі вчиняти непослух заради помсти неправильно. Людей не сотворено, щоби вони виношували думки і плани про помсту. Вони мусять прощати. Обираючи дорогу непослуху, діти плекають помсту і дух осуду, почуваючись нещасливими.

Не ігноруйте гіркоти. Не думайте, що діти переростуть її. Якщо з гнівом не боротися, він зростатиме. Вживайте запобіжних заходів. Обговорюйте проблему. Можливо, вам доведеться вислухати дітей і виявити розуміння. Образливі діти інколи відчувають, що їх неправильно розуміють і ніхто не хоче слухати. Ви могли би сказати: «Ти досі сердишся через те, що не зміг вчора піти до свого друга».

Діти потребують плану, аби впоратися з частими кривдами, такими, як підступ, нечесність чи відречення. Конфронтація може розв’язати проблему, однак справедливість не завжди можлива. Гіркота – це хибний шлях боротьби з несправедливістю життя, тому що він обертає кривду на гнів.

Впоратися з гіркотою допоможе прощення.

Прощення, відгук серця, який звільняє від гніву, – це не спосіб забути кривду. Інколи діти вагаються прощати, думаючи, що мусять забути про кривду чи нехтувати болем, який завдала вона. Прощення визнає кривду і вирішує позбутися бажання помсти. Прощення – означає забути і рушити далі, а не позбутися кривди проти когось. Прощення – це зрілий і здоровий відгук, який каже: «Ти вчинив мені зло, але я відповідальний за свої вчинки і те, як відповім тобі. Я вирішую забути про кривду».

Щойно діти зрозуміють суть прощення, може відбутися здорова конфронтація. Діти мусять вчитися прощати і розуміти, як щодня спорожняти свою посудину гніву. Добрий план управління гнівом містить стратегію, здатну впоратися з нагромадженням гніву і запобігти шкоді, яку він може завдати.

Довготермінове управління гнівом: що можете зробити ви

Аби допомогти дітям впоратися з гнівом, вам потрібен план, який охоплює не лише вибухи люті. Ось кілька інших пропозицій, що допоможуть вам впоратися з дитячим гнівом.

Передусім, зазирніть у своє серце і подивіться, чи в ньому немає проблеми гніву. Можливо, ваші сподівання нереалістичні або вам перешкоджає надмірна вимогливість. Інколи ми як батьки сердимося на своїх дітей, вважаючи, що вони порушують такі наші права, як право на спокій та мир або право на охайність у домі. Наш гнів часто провокує гнів у дітей.

Якщо ви сердитеся, візьміть на себе відповідальність. Завдяки практиці ви можете змінити свою реакцію та моделі поведінки. Червона лампочка на табло не мусить блимати чи загорятися після найменшого роздратування.

Допоможіть своїм дітям розвинути добрі риси характеру, щоби трохи послабити гнів. Деякі проблеми з гнівом поширені серед дітей, тому що їхній характер ще не розвинений настільки, щоб упоратися з інтенсивними почуттями. Навчаючи дітей бути добрими, чуйними, скромними, лагідними, терплячими й великодушними, ви зможете послабити їхній гнів. Розвиваючи поблажливий характер, діти матимуть дедалі менше проблем з емоціями, що виходять з-під контролю. Такі якості, як терпеливість і терпимість, допоможуть дітям обернути перешкоди на можливості, а не на розчарування. Терпеливість – це чекання із втіхою. Терпимість – уміння миритися з роздратуванням, забороняючи йому викликати гнів.

Послаблюйте гнів у дітей, наповнюючи їхній емоційний резервуар. Гнів – емоційно виснажливий. Ба більше, коли емоційні резервуари майже порожні, гнів швидше переходить від невдоволення до неконтрольованого гніву, люті і зрештою гіркоти. Обіймайте, торкайтеся і підбадьорюйте своїх дітей постійно і часто. Вони щодня потребують особистої, люблячої уваги. Говоріть із ними; слухайте їх; підтримуйте з ними візуальний контакт. Дайте їм знати, що вони цінні й важливі для вас. Діти з наповненим емоційним резервуаром спроможні витримати значно більше, ніж діти, чий резервуар майже вичерпаний.

Визначте способи, якими ви можете поглиблювати проблему з гнівом. Батьки можуть озлоблювати та ятрити своїх дітей. Ваші хиби не виправдовують дитячого гніву, але якщо ви хочете щось змінити, найкраще визнати їх і зробити належні висновки, адже суворість може загострити проблему дитячого гніву.

Стережіться нереалістичних сподівань щодо своїх дітей. Такі сподівання можуть викликати гнів у дітей, для яких характерні почуття безпорадности, безнадії і безсилля. Інколи вам треба просто відступити та спитати себе: Чи не очікую я забагато? Нереалістичні сподівання можуть бути головною причиною гіркоти.

Будьте взірцем належної поведінки для своїх дітей. Часом діти вважають, що лише вони відчувають невдоволення. Будучи прозорішими щодо своїх почуттів, ви допоможете дітям впоратися зі їхніми почуттями. Ви можете сказати: «Який же я сердитий; я не можу знайти своїх ключів». Або: «Я мушу побути кілька хвилин на самоті, щоб заспокоїтися; поговорімо про це згодом».

Пам’ятайте, лагідність досягне значне більше, ніж вияв гніву. Спробуйте. Це працює. Діти часто відгукуються на лагідність, коли засмучені. У вступній розповіді Крейґ підійшов до Дженніфер зі смутком, а не гнівом, коли вона не схотіла ділитися ліхтариком. Таким чином він запросив її до спілкування та відкритих стосунків. Смуток – це реакція на гнів, значно «сприятливіша для добрих стосунків».

Це робити варто!

Якщо ваша сім’я має труднощі з управлінням гнівом, практичне впровадження описаних тут методик навчить дітей рішень, які вони використовуватимуть решту життя. Працюйте над гнівом як сім’я. Мабуть, вам знадобиться трохи часу, однак ваші діти отримають важливу науку про емоції в сімейному житті, а також те, як їм зарадити.

Ось короткий підсумок того, як виробити сімейний план управління гнівом.

  1. Визначте ознаки, які вказують на те, що ваші діти сердяться.
  2. Відступіть крок назад, коли зароджується гнів.
  3. Виберіть кращий відгук, ніж гнів.
  4. Контролюйте гнів; не виливайте його.
  5. Обирайте прощення, а не гіркоту.
Попередній пост

П’ять кроків на шляху до плану управління гнівом (продовження)

Крок 3. Оберіть кращу реакцію, ніж гнів Чимало батьків беруться вибирати кращу реакцію занадто швидко ... Читати далі

Наступний пост

Послідовність у вихованні

Марлен випила чаю і сіла на канапі з книжкою в руці. Щойно вона перегорнула першу ... Читати далі