Чітка філософія виховання

Коли мій (Джоан) син Девід мав два роки, він полюбляв підстрибувати (неслухняно) на канапі. Інколи я не зважала на цю поведінку, тому що мала свої клопоти і не хотіла марнувати часу на цю проблему. Роздратування було не досить великим, аби спонукати мене до дій. Чи не бувало такого з вами?

Навіть коли ми визнаємо, що послідовність вкрай важлива в ефективному вихованні, здебільшого, ми все одно почуваємося занадто перевантаженими чи перевтомленими, щоби вдатися до належних дій. Ми недобачаємо негативної чи небажаної поведінки своїх дітей, аж поки роздратування не виростає настільки, що ми змушені щось робити. Через це наше виховання непослідовне, адже те, що дратує нас нині, може ніяк не дратувати нас завтра. Аби витримати і бути послідовними, нам знадобиться серйозніша мотивація.

Як довідалися Крейґ і Марлен, нам треба на щось опертися, коли ми втомлені, зневірені, перевантажені чи просто надто заклопотані вимогами життя. Дехто з нас вигоряє – іноді навіть щодня – тому що ми не знаємо, навіщо потрібне виховання. Однак зрозумівши і застосувавши чітку філософію дисципліни, ми можемо перебороти цю схильність до виснаження і використовувати її, щоб зміцнювати свої сім’ї. Ця філософія дасть змогу любові, а не гніву, мотивувати нас, і наші діти знатимуть, чого сподіватися. Вироблення чіткої філософії дисципліни може надати нам фундамент, який сповнить нас енергією тоді, коли буденні проблеми видаватимуться непереборними.

Я (Джоан) полюбляла бігати. Двічі чи тричі на тиждень я виходила побігати довкола озера неподалік нашого будинку. Біг має чимало переваг, однак траплялися дні, коли мені не хотілося виходити надвір і бігати. Інколи я мала забагато роботи, у мене не було сил чи погода була неприємна. Одного дня на мою пошту прийшло рекламне оголошення такого змісту: «Для більшости людей найважче у фізичних вправах… не кидати їх». Те саме можна сказати про виховання. Наполегливість і послідовність у вихованні дітей – це важка і часто невигідна праця.

Біг та виховання дітей мають багато подібного, і я знайшла чотири принципи бігу, що стосуються також виховання. Міркуючи про свою виховну роботу, уявіть себе бігуном. Чотири принципи, якими ми зі Скоттом поділимося в цьому розділі, допоможуть нам бігти далі, навіть коли вже немає сил. Вони спонукатимуть нас до дій, коли ми почуваємося занадто втомленими чи заклопотаними, щоб дисциплінувати дітей. Ці принципи охоплюють те, що я називаю своєю філософією виховання. Ознайомившись із нею, знайдіть час обміркувати і записати власну філософію. Ваші принципи можуть виявитися такими ж, як і мої, або бути інакшими. У всякому разі ви захочете персоналізувати їх для своєї сім’ї.

Принцип 1. Зосередьтеся на цілях

Коли я йду бігати, то зосереджуюся на меті – двічі оббігти навколо озера (приблизно три з половиною кілометри). Саме цього я хочу досягти. Я не балакаю з людьми, яких зустріла, і не спиняюся порибалити. Мій біг має мету.

Ви можете виробити кілька цілей для своїх дітей протягом років, однак головне їхнє завдання – вчитися слухати й шанувати.

Чимало речей може відволікати нас, однак навчання послуху і пошани повинно стати нашою головною метою. Пошана і послух не виникають з природи – їх потрібно навчати. Ми – учителі. Кожен акт непокори чи непослуху в наших дітях – це важлива нагода навчати цих істотних рис характеру.

Ваші діти будуть благословенні, коли навчаться послуху й пошани. Думка про це стане для вас ясним дороговказом у роботі з ними. Зосередьтеся на своїх цілях, і тоді ви будете дисциплінувати послідовніше.

Послух вимагає, щоби дитина відмовилася від своїх бажань заради старшого. Їй належить виконати завдання без нагадувань і повідомити, коли роботу закінчено. Діти мусять слухатися, навіть коли вважають, що знають кращий спосіб або коли їм не до вподоби слова батьків. Це їхня відповідальність виявляти покору і не критикувати науку, яку вони отримують. Засвоївши це ще в юному віці, вони зрештою стануть кращими учнями і врешті-решт кращими працівниками.

Деякі діти мають сильну волю, власні цілі і прагнуть вести за собою інших. Це справжнє випробовування – виховати лідера, однак кожен добрий лідер знає, що значить бути послідовником. Діти мусять учитися бути послідовниками, бо в іншому разі зазнають невдачі, коли виростуть.

Звісно, діти повинні вчитися захищати свої переконання. Деякі батьки вагаються, чи навчати дітей послуху, боячись ослабити дитячу ініціятиву та незалежність. Передусім, діти повинні вчитися захищати свої переконання серед однолітків, а також вчитися від своїх батьків покори перед старшими.

Авжеж, критичне ставлення до влади може бути корисним, однак це складне вміння. Час від часу діти критикуватимуть прохання та настанови, які надходять від старших. Однак передумовою для критичної поведінки є здорове почуття покори та пошани. Батьки повинні з любов’ю навчати своїх дітей послуху, щоб вони свого часу могли зі смиренням висловлювати свої переконання перед тими, хто старший над ними.

Пошана охоплює чимало інших компонентів. Пошана вважає всіх людей особливими, робить більше, ніж від вас сподіваються, їй властиве добре ставлення. Послух довершує справу, а пошана каже нам, як належить її вершити.

Принцип 2. Терпіть біль

Біг – це важка робота. Він болісний. Але успішні бігуни терплять, хоча і стикаються з опором. І якщо ви хочете бути успішними у вихованні, готуйтеся до опору.

Не дивуйтеся, натрапивши на опір. Це річ очевидна, але чи не бувало так, що ви дисциплінували дитину, а тоді запитували себе, чи вчинили правильно, тому що вона погано на це відреагувала? Чи ви сумніваєтеся в собі, коли дитина реагує негативно?

Це виглядає так, наче батьки сподіваються, що їхні діти скажуть: «Дякую, тату, за те що послав мене в кімнату; я справді ціную ті межі, які ти мені встановлюєш». Або: «Я дякую тобі, мамо, що ти змушуєш мене прибирати іграшки і застеляти ліжко». Діти з природи не відкликаються так. Батьки, які сподіваються, що діти дякуватимуть їм за кару, приречені на розчарування.

Коли ви відсилаєте сина до його кімнати, а він дорогою туди тупає ногами, а тоді грюкає дверима, у вас вже є дві проблеми, яким потрібно дати раду: первинна провина та погане ставлення до ситуації. Коли ваші діти опираються дисципліні, важливо не зважати на теперішні труднощі і зосереджувати увагу на майбутньому добрі. Пам’ятайте, негайна реакція дитини не свідчить про ефективність дисципліни. З природи діти не дякують за покарання і зазвичай реагують негативно, принаймні, коли ще малі.

Однак ви одержите додаткову мотивацію, дисциплінуючи заради більших і довготривалих переваг – таких, як формування характеру дитини. Нехай вас не дивує і не пригнічує негативна реакція. Працюйте над тим, щоб навчати своїх дітей цінувати виправлення, але нехай брак чуйности не шкодить вам виконувати свою роботу.

У мене болять литки, коли я біжу, але це не причина зупинятися. Діти реагуватимуть негативно на покарання, але це не причина відмовлятися від нього. Щоби навчити дітей належно реагувати на покарання, потрібен час.

Коли ваші діти помудрішають, і ви почнете працювати з ними над правильною поведінкою і станом серця, вони навчаться смиренно й лагідно реагувати на покарання та усвідомлять його цінність. Час, який ви присвятите бесідам про поведінку, матиме для них тривалі наслідки.