Як Братик Кролик досяг неабиякого успіху в здійманні куряви

– Були часи, – почав дядечко Римус, вдоволено поглядаючи на себе в уламок люстерка, – коли Братик Кролик, Братик Лис, Братик Єнот та й інші тварини поводилися, наче люди. Звісно, вони не казали: «Позич мені свого коня» чи «Підвези мене», проте намагалися не докучати один одному та не потрапляти на очі.

Братик Лис знав, що варто залізти до когось у курник, і буде йому непереливки, а Братик Кролик, той теж намагався не навертатися на очі, коли нишпорив на чужій ділянці, аби поласувати смачненькою городиною. Вони були просто невгамовні, і Пані Мідоуз із дівчатами не мали спокою від цих бешкетників, – продовжував оповідач, все ще роздивляючись себе в люстерко, примруживши одне око. – І кожен день не відрізнявся від попереднього: вівторок був такий самий, як неділя, а п’ятниця такою самою, як вівторок. І щоразу, як Пані Мідоуз смажила курку на вечерю, вмить звідусіль збігалися і Братик Лис, і Братик Опосум, та й інші.

Якось Пані Мідоуз урвався терпець, і вона вирішила покласти край такому свавіллю. Коли наступного разу вся компанія з’явиться на порозі, Пані Мідоуз із дівчатами загадають їм складне завдання. Той, хто впорається, одружиться з дочкою Пані Мідоуз, а решта більше ніколи не потикатимуть носа без запрошення. Дівчата не палали бажанням виходити заміж і гадали, що жоден не впорається із хитромудрим завданням.

За тиждень до випробування Пані Мідоуз оголосила:

– Якщо хтось прийде наступної суботи в гості, його буде очікувати випробування: той, хто виб’є зі скелі найбільше пилу, той і одружиться з котроюсь із моїх дочок.

Усі погодилися, впевнені у своїй силі. Лише Братик Кролик присів у холодку та почав міркувати, що б його утнути, аби перехитрити всіх. По хвильці він скочив, ляснув задніми лапами в повітрі та помчав до Братика Єнота, щоб позичити його капці.

Отож, коли настала субота, вся компанія була тут як тут. І Пані Мідоуз із дівчатами, і Братик Єнот, і Братик Лис, і Братик Опосум, і навіть Пан Черепаха, той теж пришкандибав.

– А Братик Кролик? – запитав малюк.

– Будь певен, він теж прийшов.

Щоправда, Братик Кролик дещо спізнився, бо, коли Пані Мідоуз із дівчатами та вся компанія вирушили до місця змагання, кролик скочив у димар. Там він набив собі повні капці попелу і лише тоді наздогнав їх. І був він такий кумедний у цих капцях, що Пані Мідоуз та дівчата почали сміятися. Братик Лис теж вирішив покепкувати і гукнув:

– Певно, Братику Кролику, тобі надто дошкуляють мозолі, що ти взувся в капці.

Кролик, той слова не позичає, примружив око та вмить відповів:

– Я звик їздити верхи на коні, якщо шановне панство пам’ятає, тому в мене вельми чутливі лапи.

Після того Братик Лис наче води в рот набрав і за всенький день не зронив жодного слова, бо добре пам’ятав, як кролик осідлав його.

– Та-а-ак о-о-ось, – продовжував дядечко, розтягуючи слова, щоб заінтригувати слухача, – кожен бажаючий мав тричі вдарити молотом по скелі. Той, хто зможе вибити з неї куряву, той і стане переможцем.

Тільки-но Братик Кролик подався вперед, щоб раніше за всіх схопити молот, як Братик Лис устиг першим. Він здійняв молот, підійшов до скелі і – грю-у-ук! Одначе жодної пилинки не вибив.

Він ще раз заніс молот – грю-у-ук! І знов нічого.

Братик Лис поплював на лапи, щоб краще тримати молот, та з наскоку як вдарить – бемц! Але зась!

Тоді вирішив спробувати Братик Опосум, а за ним і Братик Єнот, та й усі інші, окрім Пана Черепахи, який удав, що в нього заклякли лапи.

Настала черга Братика Кролика. Він схопив молот, став на скелю та, підстрибнувши, вдарив по ній – торох! Курява розлетілася на всі боки.

– Ачхи-и, ачхи-и! – І Братик Лис, і Пані Мідоуз, і дівчата чхали без зупинки, аж поки пил не осів додолу.

Тричі Братик Кролик підстрибував та гатив молотом по скелі – торох! – і щоразу, підстрибуючи, вигукував:

– Прошу, пані, відійдіть! Зараз буде пилюка!

І певна річ, він не брехав – пилюка була всюди.

– Звичайно ж, – продовжив дядечко Римус, – Братик Кролик виграв змагання. Але ж він був одружений і не міг взяти собі за дружину дочку Пані Мідоуз.

– І що ж він тоді отримав? – з цікавістю запитав малий.

– Відтоді він завжди був бажаним гостем у будиночку Пані Мідоуз і йому завжди діставалися найсмачніші шматочки. Іншим звірам було соромно, що вони програли кролику, і вони більше не турбували ані Пані Мідоуз, ані її дочок.


Відповідь на загадку:

  1. Вага однакова
Попередній пост

Як Братик Лис ускочив у серйозну халепу

– Настали такі часи, – почав дядечко Римус, збираючи кінчиками пальців крихти тютюнцю та готуючись, ... Читати далі

Наступний пост

Як Братик Лис задумав украсти Пані Гуску

Один маленький хлопчик щодня приходив до дядечка Римуса послухати цікаві оповідки. А їх, здавалося, дядечко ... Читати далі