Як Братик Кролик досяг неабиякого успіху в здійманні куряви

– Були часи, – почав дядечко Римус, вдоволено поглядаючи на себе в уламок люстерка, – коли Братик Кролик, Братик Лис, Братик Єнот та й інші тварини поводилися, наче люди. Звісно, вони не казали: «Позич мені свого коня» чи «Підвези мене», проте намагалися не докучати один одному та не потрапляти на очі.

Братик Лис знав, що варто залізти до когось у курник, і буде йому непереливки, а Братик Кролик, той теж намагався не навертатися на очі, коли нишпорив на чужій ділянці, аби поласувати смачненькою городиною. Вони були просто невгамовні, і Пані Мідоуз із дівчатами не мали спокою від цих бешкетників, – продовжував оповідач, все ще роздивляючись себе в люстерко, примруживши одне око. – І кожен день не відрізнявся від попереднього: вівторок був такий самий, як неділя, а п’ятниця такою самою, як вівторок. І щоразу, як Пані Мідоуз смажила курку на вечерю, вмить звідусіль збігалися і Братик Лис, і Братик Опосум, та й інші.

Якось Пані Мідоуз урвався терпець, і вона вирішила покласти край такому свавіллю. Коли наступного разу вся компанія з’явиться на порозі, Пані Мідоуз із дівчатами загадають їм складне завдання. Той, хто впорається, одружиться з дочкою Пані Мідоуз, а решта більше ніколи не потикатимуть носа без запрошення. Дівчата не палали бажанням виходити заміж і гадали, що жоден не впорається із хитромудрим завданням.

За тиждень до випробування Пані Мідоуз оголосила:

– Якщо хтось прийде наступної суботи в гості, його буде очікувати випробування: той, хто виб’є зі скелі найбільше пилу, той і одружиться з котроюсь із моїх дочок.

Усі погодилися, впевнені у своїй силі. Лише Братик Кролик присів у холодку та почав міркувати, що б його утнути, аби перехитрити всіх. По хвильці він скочив, ляснув задніми лапами в повітрі та помчав до Братика Єнота, щоб позичити його капці.

Отож, коли настала субота, вся компанія була тут як тут. І Пані Мідоуз із дівчатами, і Братик Єнот, і Братик Лис, і Братик Опосум, і навіть Пан Черепаха, той теж пришкандибав.

– А Братик Кролик? – запитав малюк.

– Будь певен, він теж прийшов.

Щоправда, Братик Кролик дещо спізнився, бо, коли Пані Мідоуз із дівчатами та вся компанія вирушили до місця змагання, кролик скочив у димар. Там він набив собі повні капці попелу і лише тоді наздогнав їх. І був він такий кумедний у цих капцях, що Пані Мідоуз та дівчата почали сміятися. Братик Лис теж вирішив покепкувати і гукнув:

– Певно, Братику Кролику, тобі надто дошкуляють мозолі, що ти взувся в капці.

Кролик, той слова не позичає, примружив око та вмить відповів:

– Я звик їздити верхи на коні, якщо шановне панство пам’ятає, тому в мене вельми чутливі лапи.

Після того Братик Лис наче води в рот набрав і за всенький день не зронив жодного слова, бо добре пам’ятав, як кролик осідлав його.

– Та-а-ак о-о-ось, – продовжував дядечко, розтягуючи слова, щоб заінтригувати слухача, – кожен бажаючий мав тричі вдарити молотом по скелі. Той, хто зможе вибити з неї куряву, той і стане переможцем.

Тільки-но Братик Кролик подався вперед, щоб раніше за всіх схопити молот, як Братик Лис устиг першим. Він здійняв молот, підійшов до скелі і – грю-у-ук! Одначе жодної пилинки не вибив.

Він ще раз заніс молот – грю-у-ук! І знов нічого.

Братик Лис поплював на лапи, щоб краще тримати молот, та з наскоку як вдарить – бемц! Але зась!

Тоді вирішив спробувати Братик Опосум, а за ним і Братик Єнот, та й усі інші, окрім Пана Черепахи, який удав, що в нього заклякли лапи.

Настала черга Братика Кролика. Він схопив молот, став на скелю та, підстрибнувши, вдарив по ній – торох! Курява розлетілася на всі боки.

– Ачхи-и, ачхи-и! – І Братик Лис, і Пані Мідоуз, і дівчата чхали без зупинки, аж поки пил не осів додолу.

Тричі Братик Кролик підстрибував та гатив молотом по скелі – торох! – і щоразу, підстрибуючи, вигукував:

– Прошу, пані, відійдіть! Зараз буде пилюка!

І певна річ, він не брехав – пилюка була всюди.

– Звичайно ж, – продовжив дядечко Римус, – Братик Кролик виграв змагання. Але ж він був одружений і не міг взяти собі за дружину дочку Пані Мідоуз.

– І що ж він тоді отримав? – з цікавістю запитав малий.

– Відтоді він завжди був бажаним гостем у будиночку Пані Мідоуз і йому завжди діставалися найсмачніші шматочки. Іншим звірам було соромно, що вони програли кролику, і вони більше не турбували ані Пані Мідоуз, ані її дочок.


Відповідь на загадку:

  1. Вага однакова