Дати змогу дітям учитися з життя

Діти полюбляють приходити зі своїми проблемами до мами і тата, шукаючи рішень. Іноді це доречно. Мала дитина, яка хоче розрізати яблуко, або підліток, якого треба підвезти додому після якогось свята, повинні отримати батьківську допомогу. Коли діти малі, вони мусять приходити з важливими проблемами до батьків, тому що ще не досить зрілі, аби розв’язувати їх. Але коли діти виростають, чимало тих проблем, з якими вони приходять до батьків, дають їм нагоду шукати рішення самостійно.

Досвід – безцінний учитель. Він навчає таких навичок, як уміння їздити на велосипеді, знаходити загублені черевики і платити за якусь річ у крамниці. Досвід навчає дітей, що означає залишитися в запасі, виграти чи програти, що означає потрапити в скруту. Досвід може навчати таких якостей характеру, як сміливість куштувати нові страви, терплячість щодо молодшого брата чи сестри або витримка під час завершення проекту. Однак вчитися з досвіду рідко є легко – особливо з важкого й болісного.

Але, на жаль, батьки, вірячи, що любов до дітей – це позбавлення їх усякого клопоту, можуть необачно позбавити їх науки, яку ті можуть засвоїти з досвіду. Батьки, які повсякчасно рятують своїх дітей, часто псують навчальний процес, втручаючись у справу дитини надто рано.

Іноді батьки, роблячи менше, можуть досягти більшого. Коли діти змушені працювати над проблемами самотужки, досвід стає їхнім учителем, а батьки – радниками й наставниками. Батьки часто не усвідомлюють, наскільки це корисно дозволити дітям відчути наслідки своїх вчинків. Бажаючи вберегти дітей від клопотів, ці батьки втручаються, коли не потрібно, і позбавляють дітей чудової нагоди засвоїти ключові цінності, принципи і звички.

Один тато приніс новий комплект батарейок своїй дванадцятирічній дочці Меґ. Вона спробувала розірвати пакунок, однак шар картону і пластику був наче неприступний. «Як дістати звідти ці батарейки?» – запитала вона.

Тато відчув розчарування дочки, але не хотів розв’язувати проблему замість неї. Замість того щоб відповісти, він підбадьорив її такими словами: «Напевне, треба бути трішки детективом, щоби відкрити цей новий тип пакунків».

І тут виявилося, що Меґ більше нічого не треба. Вона перестала смикати і придивилася до пакунка уважніше. Знайшовши ярличок з написом «надірвіть тут», вона успішно відкрила пакунок. Пожертвувавши радістю, яку би він відчув, допомігши дочці, тато пережив глибоку внутрішню втіху, після того як заохотив її розв’язати проблему самостійно.

Дозволяючи дітям розв’язувати власні проблеми, важливо стежити за рівнем їхнього невдоволення. Маленьке невдоволення, поборене наполегливістю, виховує рішучість. Надто велике невдоволення викликає зневіру. Нагляд над тим як діти вирішують проблеми, вимагає терпіння й чутливости.

Непросту справу, покликану допомогти дітям розв’язувати проблеми         самотужки ускладнює той факт, що ми як батьки не хочемо бути недбайливими і байдужими. Нам здається, що це нечуйно – просто сказати дітям подбати про свої проблеми. Тому розгляньмо способи, якими ми можемо приготувати дітей до розв’язання проблем, виявляючи водночас любов. Наші діти дістануть більше впевнености, коли розв’язуватимуть проблеми і звертатимуться до нас як до радників та наставників.

Ставте відкриті запитання

Головним знаряддям, яке допоможе дітям самостійно розв’язувати проблеми, є відкриті запитання: «Що сталося? Як би це мало виглядати? Як ти хочеш зарадити цьому?» Відкриті запитання допомагають дітям дослідити процес вирішення проблем, повертають відповідальність за проблеми назад до дітей і допомагають їм дорослішати й дозрівати.

Коли шестирічний Пол заявляє за обідом: «Я не маю виделки», мамі, мабуть, захочеться встати і подати йому виделку. Але щоб не розв’язувати проблему замість нього, вона може мудро відповісти: «Поле, я бачу, що ти зіткнувся з проблемою. Подумай, як ти міг би її вирішити?»

Деякі батьки вважають, що не годиться просто перекладати проблему на дітей. Вони міркують: Я ж не можу цього зробити. Це виглядає неправильно. Однак сповнена любови реакція іноді повинна показати, що ви впевнені в спроможності своїх дітей розв’язувати проблеми самотужки. Дбайливі батьки не відвернуться і підуть – вони допоможуть дітям оцінити вибір, дадуть якісь пропозиції і похвалять за досягнення. Діти стають упевненішими, навчаючись долати труднощі самостійно.

Пол може вирішити, що не потребує виделки й обійдеться ложкою. Після того мама або тато могли би похвалити його за гнучкість. Він може підійти до шухляди і взяти собі виделку. Кінець-кінцем розв’язувати проблеми не завжди легко. Він може знайти собі чисту виделку, яку не встигли сховати в шухляду, або помити брудну виделку. Головне – допомогти настільки, щоб дитина могла відчути радість від самостійного розв’язування проблем.