Як Братик Лис ловив коня

Після історії про Пані Гуску запала цілковита тиша, лише комарі дзижчали в сутінках.

– Оце і все? – засовався на стільці хлопчик. – А що було з Братиком Лисом? Невже він не здогадався, що то Братик Кролик застеріг Пані Гуску?

– Хе-хе, малий, який же ти нетерплячий!.. – поплескав його по плечах дядечко Римус. – Насправді ця історія має продовження.

Трохи подумавши-погадавши, він почав нову оповідку:

– Якось Братик Лис ускочив у страшенну халепу. І все через Братика Кролика, який надурив його через коня. Я не розповідав тобі про це? А хоч і розповідав, то послухаєш і вдруге: кажуть, навіть коржі печуться двічі – з одного та другого боку. Отож слухай…

Братику Лисові набридло тікати від Братика Собаки, він відсапався, трохи оговтався та й промовив запально сам до себе:

– Я буду не я, коли не поквитаюся з Братиком Кроликом, навіть якщо це забере багато часу!

Так він сказав чи якось інакше, тільки Братик Кролик про це довідався. Кролик так замислився над лисячою помстою, аж на серці йому стало неспокійно. «Схоже на те, що день буде клопіткий, – розмірковував він. – Доведеться знову поморочитися з Братиком Лисом».

Глянув – а на пасовиську, на зеленій шовковій траві, лежить кінь. Зіп’явшись навшпиньки та затамувавши подих, Братик Кролик наблизився до коня, аби перевірити – мертвий він чи так собі лежить. Та раптом кінь сам махнув хвостом, відганяючи набридливих мух, – туди-сюди, туди-сюди! З несподіванки Братик Кролик відскочив до дороги й мало не кинувся навтіки, коли гульк – де не взявся Братик Лис, іде йому назустріч.

«Гарна нагода провчити цього зухвальця», – подумав Братик Лис, але не встиг нічого сказати, бо кролик його випередив.

– Овва! Як добре, що я тебе зустрів, Братику Лисе! Я щойно натрапив на місце, де можна поласувати свіжим м’ясцем. Та сам, без твоєї сили, я не впораюся.

Братик Лис спитав, де ж те м’ясце, а Братик Кролик махнув лапою – ген там, мовляв, на пасовиську – та й розказав лисові, що серед трави валяється чимала конячина. Братик Лис пристав на таку пропозицію, і рушили вони до коня.

На пасовиську обидва чухали потилицю: як же їм краще зв’язати того коня? Один каже одне, другий торочить інше – сперечалися, розмахували лапами, поки Братик Кролик не запропонував:

– А давай, Братику Лисе, я прив’яжу тебе до хвоста коня! Якщо він почне пручатися, ти його втримаєш. Бач, якби я був таким великим та дужим, як ти, – із захватом виправдовувався кролик, – ти б мене прив’язав. Але де мені, малому… Проте… якщо ти боїшся, то, може… теє… облишимо цю затію? – отак Братик Кролик говорив, а в самого бісики в очах стрибали.

– Чого ж облишимо? Чудова думка! – залюбки погодився Братик Лис, хоч і боявся того коня. Але він нізащо не осоромиться перед Братиком Кроликом!

Поліз кролик у торбину по міцну мотузку й прив’язав довірливого лиса до кінського хвоста. Після цього позадкував трохи, став руки в боки, оцінив свою роботу – і ще один вузол зав’язав для певності, а тоді ще. Посміхнувся Братик Кролик:

– Ну що, Братику Лисе, тепер вважай, що ми цього коня напевне спіймали. Виглядає так, наче ми начепили вуздечку з іншого боку, але ж ти сильний – точно втримаєш коня на місці.

Сказавши це, він схопив заздалегідь приховану лозину та як стьобне нею коняку – хльось! хльось! Кінь такого певно що не очікував і підскочив наче вжалений, а Братик Лис тільки повис на хвості.

– Тримай його, Братику Лисе, тримай, тепер він точно наш! – гукає Братик Кролик й сміється тишком.

А кінь, відчувши на хвості щось важкеньке, почав гарцювати та вистрибувати, скакати, брикатися та хвицатися, аби скинути з себе непотріб. Поки він вибрикував, Братик Лис теліпався ззаду і шарпався, наче ганчірка на вітрі. А Братик Кролик вигукував, посміхаючись у вуса:

– Тримай його, Братику Лисе!

– Та як же я його втримаю, – врешті загорлав лис, – якщо я не можу навіть спертися лапами на землю?

Тут кінь як хвицне задніми ногами і як вгатить Братика Лиса в живіт так, що той аж заверещав, а тоді ще і ще… Аж поки Братик Лис не відірвався від хвоста і не полетів сторчака в найближчі чагарі.

– Братик Лис забився? – захвилювався малий.

– Не те щоб забився, любий, – відповів дядечко Римус, – але добре нам’яв собі боки і довго вичухувався. І все думав про те, що Братик Кролик знову пошив його в дурні.


Відповідь на загадку:

  1. Можливо. Потрібно кинути його догори
Попередній пост

Як Братик Лис задумав украсти Пані Гуску

Один маленький хлопчик щодня приходив до дядечка Римуса послухати цікаві оповідки. А їх, здавалося, дядечко ... Читати далі

Наступний пост

Як Братик Лис сам себе перемудрив

Дядечко Римус вмостився зручніше на стільці й подивився хлопчику просто в очі. – Учора, – ... Читати далі