Як Свинка провчила Братика Вовка

– Ану, капосне, йди сюди, кажу тобі, – заганяв дядечко Римус у загородку маленьке рожевобоке поросятко. А те, весело рохкаючи, гасало по подвір’ю, не розуміючи, що від нього хочуть.

Хлопчик, що саме підійшов, весело засміявся. Дядечко махнув йому:

– Краще допоможи мені, а тоді посміємося разом.

Впоравшись із поросятком, дядечко Римус виконав обіцянку й почав оповідати.

У давні часи жила собі старенька Свиня. Вона мала п’ятеро діточок. Одну доню звали Велика Свинка, другу – Маленька Свинка, а ще були Плямиста Свинка, Пампуха, бо мала щоки-пампушки, та Коротуха.

Одного разу зібралася стара Свиня на гостину до своєї сестри, що жила дуже-дуже далеко. Єдине непокоїло свиню – як залишити вдома самих діточок, як їм вберегтися від Братика Вовка, що нишпорить        усюди?

Велика Свинка запевнила, що вона не боїться, Маленька Свинка сказала, що вона не боїться, Плямиста Свинка присягнулася, що вона не боїться, Пампуха сказала, що вже сама завбільшки як Братик Вовк, а Коротуха лише копирсалася рильцем у соломі та хрокала.

– Тримайтеся від нього якнайдалі, – напучувала діточок старенька Свиня. Відтак поклала клунки на візок, натягнула віжки і рушила до сестри.

А свинки, як і звичайні дітки без матусі, швидко пересварилися. І кожна збудувала собі будиночок. Велика Свинка змайструвала з дошок, Маленька – з гілля, Плямиста Свинка спорудила собі глиняний дім, Пампуха – із соломи, а Коротуха багато не говорила та голосно не вихвалялася, а взялася до роботи й змурувала собі кам’яний дім. Ще й здоровезний засув на двері приладнала.

Трохи згодом, коли вони облаштувалися і повісили молоточки на двері, і фіранки на вікна, і поставили горщики з квітами на підвіконня, де не взявся Братик Вовк з величезним мішком.

Найперше він завітав до Великої Свинки. Підійшов і – стук-стук тихенько у двері. Ніхто не озивається. Тоді він постукав гучніше – грюк-грюк!

Велика Свинка прокинулася, підійшла до дверей і запитала, хто там.

– Друг, – якнайчемніше озвався Братик Вовк і заспівав:

– Моя матінка перед тим, як поїхати, наказувала триматися якнайдалі від вовка, – каже Велика Свинка. – А я тебе бачу в шпарину, і щось ти дуже схожий на Братика Вовка.

– Шкода, що твоя матінка поїхала, бо я приніс їй мішок кукурудзи, – улесливо відповідає Братик Вовк. – Якби вона була тут, то й мішок кукурудзи взяла б, і мене запросила б до будинку, і біля вогню дала б лапи погріти.

Від самої лише згадки про кукурудзу у Великої Свинки потекла слинка, і дурненька відчинила вовку. Не встигла вона хрокнути чи охнути, як Братик Вовк ухопив її та й кинув до мішка.

Далі Братик Вовк так само обдурив Маленьку Свинку. Він заспівав їй свою пісеньку, і свинка впустила його, а Братик Вовк не довго думав і – хап! – впустив Маленьку Свинку до мішка.

Закинув Братик Вовк той мішок на плече й подався до Плямистої Свинки та постукав у двері:

  • Відчини скоріш дверцята,
  • До тепла пусти, до хати.

Одначе Плямиста Свинка запідозрила щось і не відчинила. Але Братик Вовк так солодко-медово промовляв:

– Дозволь, – каже, – просунути лише одну лапу й погріти.

А коли просунув:

– Дозволь просунути і другу лапу.

Тоді попросив просунути голову… І коли вже голова та дві лапи були всередині, все, що йому залишалося, це штовхнути двері й зайти. Так Плямиста Свинка і попалася.

Відтак Братик Вовк упорався з Пампухою, розваливши її будиночок із соломи. А звідти завітав, ледве тягнучи мішок, до Коротухи.

– Добридень, Коротушечко, – сказав Братик Вовк і спробував повторити свою вдалу витівку.

  • Відчини скоріш дверцята,
  • До тепла пусти, до хати.

Та хоч як він не пнувся зі шкури, Коротуха йому не відчинила. Ще б пак! Хоч Коротуха була найменшою, та розуму в неї було більше, ніж у деяких дорослих. Вовк аж казився від люті, бо ж дістатися до неї – зась! А зруйнувати її кам’яний будиночок він не подужав. Тоді Братик Вовк удав, що забрався геть, а потім тихесенько підкрався і постукав у двері – стук-стук!

Коротуха саме сиділа біля вогню в кріслі-гойдалці, гріла ратички і міркувала, як би примиритися з сестричками та запросити їх на вечерю. Почухала вона за вухом і гукнула:

– Хто там?

– Це я, Плямиста Свинка, – каже Братик Вовк, а сам рохкає і пищить, – я принесла тобі хро-кропу на обід.

Коротуха аж зайшлася від реготу, навіть карлючка хвоста, й та здригалася від сміху:

– Сестриця Плямиста Свинка ніколи не мала стільки зубів!

Братик Вовк знов прикинувся, що пішов геть, тоді повернувся і постукав – грюк-грюк! А Коротуха все сидить біля вогню, гойдається і кричить:

– Хто там?

– Це я, Велика Свинка, – каже Братик Вовк, – принесла тобі солодкої моркви на вечерю, такої солодкої та смачненької, як свин… цукор, – і плямкнув губами.

Коротуха глянула в шпарину під дверима й розсміялася:

– Ото ще! У сестриці Великої Свинки нема сірої шерсті на ратичках!

Розлютився Братик Вовк не на жарт:

– Ось постривай лиш, Коротухо, зараз я залізу до тебе через комин… – і подерся на дах.

Та, зачувши шурхіт у комині, Коротуха підкинула дров у вогонь, і Братик Вовк добряче підсмажив хвоста й дременув у лісові хащі. Аж тоді почула Коротуха, що за дверима щось наче кувікає, вийшла на ґанок – а там у мішку її сестри. Вона їх розв’язала та й завела до хати. Ото вже раділи свинки!

Щойно сіли вечеряти, як повернулася з гостини їхня мати Свиня. А Братик Вовк ще довго не з’являвся в тому краї.


Відповіді на загадки:

  1. Дзеркало.
  2. Багато чого – наприклад, бублик, колесо
Попередній пост

Як Братик Лис сам себе перемудрив

Дядечко Римус вмостився зручніше на стільці й подивився хлопчику просто в очі. – Учора, – ... Читати далі

Наступний пост

Як Пан Півень залишився без обіду

Злива розійшлося не на жарт, аж у хатині дядечка Римуса закрапотіло зі стелі. Крап-крап-крап!.. Але ... Читати далі