Чому в Братика Ведмедя немає хвоста

Після вечері хлопчик спостерігав, як дядечко гострим-гострим ножем нарізає смужки шкіри.

– А можна й мені спробувати?

Та дядечко і чути про це не хотів.

– Ці дітлахи завжди хочуть робити те саме, що й інші. Та й не тільки вони. Ось і Братик Ведмідь так колись зламав свого хвоста під самісінький корінь. І досі він найсмішніший звір.

Хлопчик одразу ж забув про гострий ніж дядечка Римуса.

У ті далекі часи Братик Кролик і Пан Черепаха разом дурили інших звірів. Одного разу Братик Кролик завітав у гості до свого друзяки, а в нього вже родич сидить, Пан Болотяна Черепаха, якого всі називали простіше – Паном Болотяником.

Спочатку вони смачно попоїли, потім потеревенили і взагалі чудово провели час. Після обіду взялися розважатися – спускалися з гладенької скелі просто в ставок.

Пан Болотяник здереться нагору, відштовхнеться і котиться вниз – шубовсть! Старий Пан Черепаха і собі не пасе задніх – шубовсть! А Братик Кролик сидить на осонні та жує травинку.

Почув цей гармидер Братик Ведмідь і пішов глянути, що там коїться. Подався такий, як був спросоння – скуйовджений і в капцях.

– Он воно що, – каже. – Та це ж черепахи бавляться. А ти, Братику Кролику, чого кислий сидиш? Чи, бува, не занедужав?

Кролик підморгнув Панові Черепасі, а той штовхнув ліктем Пана Болотяника, та й каже:

– Та я вже накатався донесхочу.

– Ми катаємося по черзі, – пояснив Пан Черепаха.

– Приєднаєшся до нас? – запросив Пан Болотяник.

– Куди йому, – розреготався кролик, – у Братика Ведмедя надто великі лапи та надто довгий хвіст, вони йому заважатимуть!

Такі балачки, ясна річ, підбурили Братика Ведмедя:

– Це ми зараз подивимося! – гукнув він та хвацько поляскав себе гарним довгим хвостом по боках.

Тут усі розступилися, і Братик Ведмідь, підібгавши хвоста, вжух зі скелі! Спочатку він їхав повільно й посміхався, наче йому добре. Тоді летів швидше й посміхався, наче йому вже кепсько. Відтак мчав іще жвавіше й посміхався, наче йому моторошно. А тоді потрапив на слизьку частину – і де й поділася посмішка! Він заволав так, що чути було далеко навкруги, і шубовснув у воду, як та каменюка, здійнявши море бризок.

Ось так Братик Ведмідь втратив свій розкішний пухнастий хвіст, що зламався геть-чисто під корінь. А коли він тікав, то кролик гукнув йому навздогін:

– Гей, Братику Ведмедю, я чув, що, коли пече в таких місцях, то допомагають примочки з подорожника!

Та Братик Ведмідь навіть не озирнувся.


Відповідь на загадку:

  1. Літерою «О»