Систематичний підхід до формування характеру (закінчення)

Крок 5. Мотивація: надихайте на зміни

Визначити правильну поведінку зовсім не досить. Головна мета – допомогти кожній дитині зробити правильний вибір. Формування нових рис характеру пов’язане з руйнуванням старих звичок. Кожен ладен поспівчувати дитині, яка прагне збутися звички; це справді нелегко. Виробляючи позитивні риси характеру у своїх дітей, подбайте про систему мотивації, яка допоможе їм змінюватися та досягати успіху.

Будьте позитивними у взаєминах із дітьми, наголошуючи на рішеннях, а не проблемах. По суті, батьківська похвала – це єдина мотивація, якої може потребувати дитина для вирішення проблеми, щойно вона визнає її і знатиме, що робити натомість. Люди (діти й дорослі) доброї думки про себе тоді, коли чинять правильно. Ця внутрішня мотивація має неабияку силу. Заохочуйте її, коли це можливо.

Люди час від часу запитують: «Чому ми маємо винагороджувати дітей за те, що вони так чи інакше зобов’язані робити, як-от прибирати у своїй кімнаті?» Це добре питання, і на нього можна відповісти, зрозумівши різницю між внутрішньою і зовнішньою мотивацією.

Внутрішня, або питома, мотивація – це внутрішній потяг чинити те, що правильне, бажання робити правильний вибір. Ми хочемо розвивати внутрішню мотивацію у своїх дітей. Зовнішня мотивація іноді стає знаряддям, яке досягає цієї мети.

Зовнішня, чи стороння, мотивація походить іззовні. Наслідки, як позитивні, так і негативні, – це зовнішні спроби мотивувати дітей у правильному напрямі. Ми зазвичай розглядаємо їх як методи модифікації поведінки. Батько може сказати, наприклад: «Ти можеш переглянути кіно, перед тим як виконаєш домашнє завдання». Або: «Прибери в кімнаті, і тоді зможеш піти погратися». Модифікація поведінки діє в короткій перспективі, тому що дає дітям змогу отримати бажане, якщо вони послухаються батьків. На жаль, у довгостроковій перспективі ці діти не виробляють характеру. Вони вчаться чинити добре тоді, коли самі якимось чином можуть скористатися з цього.

Ключова річ у належному використанні зовнішньої мотивації – пов’язати розвиток характеру зі своїм планом. Тоді ви будете працювати на глибшому рівні, змінюючи серце дитини. Слід запам’ятати принцип – зовнішня мотивація корисна тоді, коли вона формує мотивацію внутрішню. Якщо дитина отримує зовнішню винагороду, виконуючи ваше завдання, поговоріть про внутрішню рису, яку мала би виробити дитина, і навіщо вона потрібна. Ви можете сказати щось на зразок: «Ти вчишся охайносте, складаючи цей одяг. Тепер та можеш піти надвір і погратися».

Коли я (Скотт) був малим, мені дали «зоряну карту», куди можна було збирати зорі за вивчення біблійних стихів. Деякі люди заперечать, що мене більше цікавили зароблені зірки, а не вивчені напам’ять стихи, однак мої батьки використали зовнішню систему мотивації, щоб я любив і цінував запам’ятовування Божого Слова. Я вивчаю напам’ять Святе Письмо й донині. Як і в моєму випадку, зовнішня мотивація може створити позитивні або негативні асоціяції з конкретною поведінкою і сповнити ваших дітей бажання чинити правильно.

Користуйтеся нагодами утвердити внутрішню мотивацію у ваших дітях. Коли Джил складає свої іграшки назад на полицю, побавившись ними, ви могли би сказати їй: «Ручаюся, що тобі дуже приємно, коли ти прибрала за собою, чи не так?» Це ще більше поглиблює її позитивні відчуття успіху та незалежности.

Крок 6. Доопрацювання: далі працюйте над рішеннями

Характер формується поступово. Не сподівайтеся, що ваші діти кардинально зміняться за один день. Чимало дрібних кроків значно реалістичніші та ефективніші після звершення тривких змін, ніж кілька великих. Тому закріплюйте «приблизно» правильну поведінку, коли є така змога. Не чекайте на цілковито правильну поведінку, перед тим як запропонувати заохочення.

Далі зосереджуйтеся на одній рисі характеру протягом певного періоду часу, аби досягти бажаних результатів у кожної дитини. Досягнувши поступу, продовжуйте обговорювати важливість цієї риси характеру. Лагідно нагадуйте, коли негативні схеми поведінки з’являться знову.

Два чинники, які слід запам’ятати

Можливо, ви відчуєте, що ваш поступ повільний і врешті-решт запитаєте себе: «Чи дійду я кудись?» Відчувши зневіру, розгляньте такі дві речі.

По-перше, пам’ятайте, що ви записуєте магнітофонну плівку в голові своєї дитини. Щоб зрозуміти цю ідею записування плівки, згадайте собі деякі речі, яких навчали вас батьки: «Вимикай світло, коли йдеш з кімнати»; «З’їдай усю городину»; «Будь ласкавий з сестрою»; «Проси пробачення». Чи зважали ви на ці настанови? Мабуть, не так сильно, як хотілося би батькам, проте їхні слова досі звучать у вашій голові. Батьки не завжди бачать вплив своїх слів. Але ваші діти слухають, і ви записуєте в їхніх головах плівку, коли з любов’ю й послідовно підштовхуєте їх до дій.

А по-друге, усвідомивши, що стикаєтеся з чималим опором з боку дитини, поміркуйте над її стосунками та діяльністю. Іноді середовище, де живе дитина, суперечить самому характеру, який ви прагнете виховати. З поганими впливами боротися непросто. Недобрі впливи в житті вашої дитини, такі, як шкідлива дружба, мають найвищий пріоритет. Обмежте їх (або усуньте цілковито, якщо це можливо), але не вважайте лише людей джерелом поганого впливу. Читання та розваги також мають вплив на дітей і молодь.

Одна мама сказала: «Я усвідомила, що моя дочка черпає ідеї з популярного підліткового журналу, вибираючи собі книжки для читання. Я допомогла їй побачити, що існують інші книжки з кращими цінностями, і показала, як знайти їх. Я допомогла їй знайти доречніший матеріял для читання, який краще годиться для розвитку її характеру».

Це робити варто!

Кінець кінцем розвиток характеру у вихованні дитини винагородить вас сторицею. Діти можуть забути особисті проблеми, однак пам’ятатимуть риси характеру. Ви можете успішно впоратися з глибоко вкоріненими проблемами в житті своїх дітей, звернувши належну увагу на вироблення характеру.

Ось короткий підсумок плану з шести кроків, присвяченого розвитку характеру.

  1. Спостереження: розпізнайте проблему.
  2. Діягноз: назвіть слабості характеру.
  3. Вирішення: назвіть та окресліть кожне рішення.
  4. Лікування: надайте настанови щодо роботи над рішеннями.
  5. Мотивація: надихайте на зміни.
  6. Доопрацювання: далі працюйте над рішеннями.

Висновок

КІНЕЦЬ