Наступного разу, коли хлопчик прибіг до хатини дядечка Римуса, той був сам і лагодив черевики, а під носа наспівував:
– О Кролику, великі очі в тебе.
– Так, Боже мій! Мені такі і треба.
– Кролику, хвіст коротесенький твій!
– Так, Боже мій! Мені личить такий!
Малюк прагнув почути продовження, але в пісні весь час повторювалися ті самі рядки – про великі очі й куций хвіст Братика Кролика. Аж ось дядечко припинив співати й розпочав оповідку.
Одного разу в селі лютувала посуха. Річки стали мілкими – горобцю по коліна, струмки пересохли, а джерельця зникли – всі-всі, крім одного, куди всі звірі ходили попити водички. Спочатку пили найбільші звірі, і коли вони напивалися досхочу, для маленьких звірів уже ні краплини не залишалося.
Звісно, кмітливий Братик Кролик примудрявся втамовувати спрагу. Звірі бачили його сліди біля джерельця, та піймати ніяк не могли! А посуха все шаленіла. Невдовзі великі звірі відтіснили від джерельця і Братика Лиса. Робити нічого – подався він по пораду до Братика Кролика.
– Це наука невелика, Братику Лисе! – каже йому кролик. – Перемастися патокою й виваляйся в листі, а тоді вискоч до звірів та качайся по землі так, наче в тебе повнісінько бліх.
Так лис і вчинив. Вивалявся добряче в патоці й викачався в листі, поки не став виглядати як справжнє страховисько.
Зібралися звірі біля джерела, і поки вони там тупцялися і штовхалися, Братик Лис вистрибнув з чагарів і почав крутитися дзиґою.
Братик Вовк побачив його першим і з переляку застрибнув на Братика Ведмедя. Той відскочив назад, і тут усі звірі кинулися врозтіч, наче гарбузи з гори покотилися. Залишився Братик Лис сам-один біля джерела… Та тільки ненадовго, бо звірі вирішили повернутися – глянути, які там штуки страховисько викидає. А страховисько тим часом зникло! Замість нього Братик Лис на радощах у джерельці плескався – ач, як він надурив усіх звірів!
Тільки він розпочав хлюпатися, як патока змилася, листя поспадало, і всі побачили Братика Лиса у всій рудій красі!
Та лис це допетрав, тільки коли почув, як Братик Ведмідь гукає:
– Гей, Братику Вовче, обходь його з того боку, а я тут ловитиму!
Роззирнувся лис, а від його вбрання пшик залишився – листок на носі, і кинувся навтьоки, бо ще трохи, і його б спіймали.
Не даючи хлопчику часу на питання, дядечко Римус швидесенько додав ще один куплет до своєї пісеньки про Братика Кролика:
– Кролику, хвіст коротесенький твій!
– Так, Боже мій! Мені личить такий. Хвостик короткий, та розум багатий, Він допоможе всіх подолати!
Відповідь на загадку:
- Природа