Домашня курка

Чоловік часто не бачить і – через різні обставини – не цінує тієї праці, яку дружина вкладає в щоденне функціонування дому.

Чимало дівчат, ще як наречені, безпосередньо перед шлюбом бундючно заявляють: “Я не буду прибиральницею, кухаркою й служницею для чоловіка. Оце вже точно ні, у жодному разі!” Я з посмішкою кажу таким дівчатам: “Любі мої, будете прати, прибирати, готувати й мити посуд, а також займатися багатьма іншими, дуже приємними, заняттями. Важливо, щоби при цьому ви ніколи не відчули себе другорядною домашньою прислугою”.

 

Будь Господинею Дому

Щоправда, те, як почуватимешся, великою мірою, залежатиме від чоловіка. Якщо за те, що ти робитимеш для дому, чоловік вихвалятиме тебе до небес і носитиме на руках (у буквальному й переносному розумінні), то тобі ніколи не спаде на гадку, що ти – домашня курка. Навпаки, гордо сама називатимеш себе Господинею Дому. Однак, якщо чоловік не цінуватиме чи, навіть, узагалі не помічатиме твоїх зусиль (що, на жаль, часто буває навіть без злої волі з його боку), то почуватимешся, як служниця, й будеш – цілком небезпідставно – протестувати проти такої несправедливости.

Така недооцінка з боку чоловіка “другорядних” (на його думку) обов’язків, які виконує жінка, буває настільки дошкульною й болісною, що конче потрібно цьому заздалегідь протидіяти. Думаю, що копітке навчання чоловіка, як поводитися в цій сфері, має розпочинатися задовго до шлюбу, якщо його не було правильно, тобто відповідно до очікувань нареченої, виховано. Нареченого можна легко “перевірити”, побувавши в нього вдома. Першим попереджувальним сигналом є його недостатня повага до праці власної матері.

Як він це бачить

Чоловік зовсім по-іншому сприймає (якщо, звичайно, взагалі помічає) справу домашніх “дрібниць”. Отож, чоловік, повертаючись додому, в якому впродовж дня треба було зробити 100 справ, 99 з них не бачить, а одну – ту, яку не зроблено, – помічає. І це не тому, що чоловік розгніваний чи злісний, а просто тому, що так це виглядає з його боку, з його позиції. Можна нервувати, вважаючи, що це несправедливо, обурюватися, кажучи “як він може”, але значно ліпше навчитися по-іншому дивитися на домашні обов’язки.

Ліпше без злости

Запевняю вас, що набагато сильніший вплив на чоловіка матимуть слова дружини, яка скаже, що їй дуже прикро, що почувається недооціненою й навіть приниженою, а також що їй не вистачає похвали чоловіка, для котрого вона так старається, ніж щирі (аж до болю) слова: “Ти, напевне, сліпий, не маєш зеленого поняття, скільки всього треба зробити вдома. Ти невдячний. А хто тобі пере штани й шкарпетки, прасує сорочки, готує обіди? Хто?” Якщо жінка, говорячи це в момент гіркого розчарування, не зможе стриматися, то почне згадувати чоловікові все, що робить для нього й усе, що через нього в житті втратила. Готова ствердити й прокричати йому в обличчя, що більше не любить його або навіть, що ніколи його не любила.

Перелилося через вінця

Пробудивши у своєму серці глибокий жаль до самої себе, жінка може збунтуватися й “відмовитися далі нести службу”, а навіть почати голосно говорити (чи кричати) про розлучення. Чоловік, зіткнувшись з такою ситуацією, яка виявилася для нього цілковитою несподіванкою, почувається повністю дезорієнтованим. Адже він “лише” сказав: “Цілий день сидиш удома, а дурнуватих порохів не можеш витерти з буфету. Що ти за дружина?” Не знає, що ті “дурнуваті порохи” стали тією останньою краплиною, яка переповнила чашу терпіння й примусила гіркоту й роздратування вилитися через вінця. Він, очевидно, багато років працював на те, щоби “дурнуваті порохи” спричинив вибух дружини, яка досі все терпіла й тримала в собі жаль, котрий постійно наростав.

Назвати на ім’я

Чоловік, бажаючи зрозуміти справжню причину вибуху, запитує: “Що сталося?” Дружина, зазвичай, не може пояснити, що відчуває, назвати кожної речі на ім’я й, часом, щиро каже: “Сама не знаю”. І в цей момент нерідко чує глумливі чоловікові слова “Ну ти й дурна”, що, певна річ, не поліпшує її гнітючого, фатального стану почуттів. Часто дружина, відповідаючи чоловікові, обурюється: “А ти, ангеле мій, не знаєш, що сталося…” Після цього взаємні звинувачення лише посилюються. Подальший сценарій – це взаємні образи і біль. А иноді жінка дуже точно відповідає на запитання чоловіка: “Я вибухнула, бо вже накипіло на душі”. І це, мабуть, найбільша й найглибша правда про причину її емоційного вибуху. То не порохи були винні, а тисячі порошинок, які роками осідали на шальках жіночих почуттів.