Чоловік часто не бачить і – через різні обставини – не цінує тієї праці, яку дружина вкладає в щоденне функціонування дому.
Чимало дівчат, ще як наречені, безпосередньо перед шлюбом бундючно заявляють: “Я не буду прибиральницею, кухаркою й служницею для чоловіка. Оце вже точно ні, у жодному разі!” Я з посмішкою кажу таким дівчатам: “Любі мої, будете прати, прибирати, готувати й мити посуд, а також займатися багатьма іншими, дуже приємними, заняттями. Важливо, щоби при цьому ви ніколи не відчули себе другорядною домашньою прислугою”. |
Будь Господинею Дому
Щоправда, те, як почуватимешся, великою мірою, залежатиме від чоловіка. Якщо за те, що ти робитимеш для дому, чоловік вихвалятиме тебе до небес і носитиме на руках (у буквальному й переносному розумінні), то тобі ніколи не спаде на гадку, що ти – домашня курка. Навпаки, гордо сама називатимеш себе Господинею Дому. Однак, якщо чоловік не цінуватиме чи, навіть, узагалі не помічатиме твоїх зусиль (що, на жаль, часто буває навіть без злої волі з його боку), то почуватимешся, як служниця, й будеш – цілком небезпідставно – протестувати проти такої несправедливости.
Така недооцінка з боку чоловіка “другорядних” (на його думку) обов’язків, які виконує жінка, буває настільки дошкульною й болісною, що конче потрібно цьому заздалегідь протидіяти. Думаю, що копітке навчання чоловіка, як поводитися в цій сфері, має розпочинатися задовго до шлюбу, якщо його не було правильно, тобто відповідно до очікувань нареченої, виховано. Нареченого можна легко “перевірити”, побувавши в нього вдома. Першим попереджувальним сигналом є його недостатня повага до праці власної матері.
Як він це бачить
Чоловік зовсім по-іншому сприймає (якщо, звичайно, взагалі помічає) справу домашніх “дрібниць”. Отож, чоловік, повертаючись додому, в якому впродовж дня треба було зробити 100 справ, 99 з них не бачить, а одну – ту, яку не зроблено, – помічає. І це не тому, що чоловік розгніваний чи злісний, а просто тому, що так це виглядає з його боку, з його позиції. Можна нервувати, вважаючи, що це несправедливо, обурюватися, кажучи “як він може”, але значно ліпше навчитися по-іншому дивитися на домашні обов’язки.
Ліпше без злости
Запевняю вас, що набагато сильніший вплив на чоловіка матимуть слова дружини, яка скаже, що їй дуже прикро, що почувається недооціненою й навіть приниженою, а також що їй не вистачає похвали чоловіка, для котрого вона так старається, ніж щирі (аж до болю) слова: “Ти, напевне, сліпий, не маєш зеленого поняття, скільки всього треба зробити вдома. Ти невдячний. А хто тобі пере штани й шкарпетки, прасує сорочки, готує обіди? Хто?” Якщо жінка, говорячи це в момент гіркого розчарування, не зможе стриматися, то почне згадувати чоловікові все, що робить для нього й усе, що через нього в житті втратила. Готова ствердити й прокричати йому в обличчя, що більше не любить його або навіть, що ніколи його не любила.
Перелилося через вінця
Пробудивши у своєму серці глибокий жаль до самої себе, жінка може збунтуватися й “відмовитися далі нести службу”, а навіть почати голосно говорити (чи кричати) про розлучення. Чоловік, зіткнувшись з такою ситуацією, яка виявилася для нього цілковитою несподіванкою, почувається повністю дезорієнтованим. Адже він “лише” сказав: “Цілий день сидиш удома, а дурнуватих порохів не можеш витерти з буфету. Що ти за дружина?” Не знає, що ті “дурнуваті порохи” стали тією останньою краплиною, яка переповнила чашу терпіння й примусила гіркоту й роздратування вилитися через вінця. Він, очевидно, багато років працював на те, щоби “дурнуваті порохи” спричинив вибух дружини, яка досі все терпіла й тримала в собі жаль, котрий постійно наростав.
Назвати на ім’я
Чоловік, бажаючи зрозуміти справжню причину вибуху, запитує: “Що сталося?” Дружина, зазвичай, не може пояснити, що відчуває, назвати кожної речі на ім’я й, часом, щиро каже: “Сама не знаю”. І в цей момент нерідко чує глумливі чоловікові слова “Ну ти й дурна”, що, певна річ, не поліпшує її гнітючого, фатального стану почуттів. Часто дружина, відповідаючи чоловікові, обурюється: “А ти, ангеле мій, не знаєш, що сталося…” Після цього взаємні звинувачення лише посилюються. Подальший сценарій – це взаємні образи і біль. А иноді жінка дуже точно відповідає на запитання чоловіка: “Я вибухнула, бо вже накипіло на душі”. І це, мабуть, найбільша й найглибша правда про причину її емоційного вибуху. То не порохи були винні, а тисячі порошинок, які роками осідали на шальках жіночих почуттів.