З жіночого погляду

Багато людей уважають, що лише жінка легкої поведінки може говорити про справи, пов’язані зі статевістю.

Усі біологічні наслідки статевого співжиття лягають на жінку й тому так важливо, щоби вона погоджувалася на ці стосунки за добрих умов і без жодного страху. Важливо також, щоби, за очевидно поганих умов (на її думку), ефективно перенести такий контакт на пізніший час, не викликаючи при цьому в чоловіка відчуття, що його відкинули чи відштовхнули. Жінка може досягти цього, попросивши чоловіка погодитися на деякий час відкласти їхню близькість, а не відкидати його. Це велике й дуже потрібне в житті вміння, майже мистецтво.

 

Розгляньмо саму біологію статевого акту. У тіло жінки потрапляє сперма чоловіка, у результаті чого, як відомо, може (хоча не мусить) відбутися зачаття дитини. Якщо це станеться, то майже 38 тижнів жінка носитиме у своєму тілі їхню дитину, яка розвиватиметься й ростиме. Сьогодні ми кажемо “вагітність”, а колись це називали набагато гарніше – “благословенний стан”. Далі настає надзвичайно важлива, переломна для родини (а не лише для жінки) подія, яка зветься пологами або родовим актом.

Після пологів жінка надалі залишається біологічно пов’язаною з дитиною, яка потребує їжі з грудей матері. Біологічний зв’язок, який утворився впродовж місяців благословенного стану, пологи й годування грудьми залишають психологічний слід на все життя. Мати майже ніколи не зрікається своєї дитини, навіть якщо вона, ставши дорослою, зійде на життєві манівці й завдаватиме їй болю.

Потреба комфорту

Отож, якщо на жінку лягають усі біологічні наслідки статевого співжиття, то видається цілком нормальним і логічним, що вона потребує, щоби воно відбувалося за інших, витонченіших умов, аніж ті, які потрібні чоловікові. Умови, котрі необхідні жінці, психолог назвав би таким коротким словосполученням: психічний комфорт. Спробуймо, однак, пояснити його зрозумілішою, повсякденною мовою.

Добрими для жінки умови можна назвати тоді, коли вона вважає й внутрішньо відчуває, що те, що робить, є добрим і гарним, що нічого не повинна соромитися, боятися, остерігатися. Інакше кажучи, добрі умови – це такі, які могла би з чистою совістю порекомендувати своїй доньці, коли та буде в її віці й опиниться в аналогічній ситуації.

Погані умови – це не лише ті, що виникають поза шлюбом (бо вони погані вже за самим своїм визначенням і суттю). На жаль, поганими нерідко бувають і умови в подружжі. Чоловіки, вимоги яких набагато скромніші, часто не хочуть усвідомити, що жінка потребує витонченіших, делікатніших умов, а це нерідко призводить до драматичних подій, унаслідок яких сфера, котра повинна єднати, роз’єднує подружніх партнерів.

Деталі

Розгляньмо детальніше, бо це дуже важливо, якими є добрі умови для жінки.

По-перше – це відсутність страху за те, що їхні дії є морально поганими, за те, чи збережено інтимність, чи хтось не підглядає за нею й чоловіком, не підслуховує їх, а також за те, чи виконано елементарні естетичні й гігієнічні вимоги – постіль чиста, а чоловік помитий. По-друге – це відсутність страху, що чоловік покине її й вона залишиться сама, без підтримки, з дітьми без батька. По-третє – це відсутність страху, що відбудеться зачаття незапланованої дитини, не кажучи вже про драму цілком обґрунтованих побоювань, що чоловік відмовиться від зачатої дитини й не дозволить їй народитися.

Знає лише вона

На жаль, вищевикладені відомості цілком природним чином доступні лише жінкам, а для чоловіків – закриті. Шкода? Ні, це, радше, чудова нагода для того, аби вивчати саму себе й, зокрема, пізнати себе в процесі інтимного спілкування й взаємин!

Якщо важлива для обох партнерів інформація про їхні найінтимніші стосунки доступна тільки одній стороні, то очевидним повинен видаватися той факт, що ця сторона має стати провідником для них обох.

Загроза для жінок

Варто зазначити, що дедалі частіше жінок агресивно й професійно (!) обдурює й ошукує (а може, навіть одурманює) масова культура, яка накидає свої “єдино правильні” моделі, внаслідок чого вони втрачають орієнтацію, а також доступ до самих себе. Одним словом, справді починають вірити в ті гасла й міти, про які їм постійно твердять, і вважати їх своїми власними. Щораз частіше жінки починають проголошувати згубні для себе гасла: “Не важливий папірець (шлюб) – важливе кохання”, “Я не є гіршою за чоловіків – маю право на сексуальну свободу”, “Дитина – моя власність, тож маю щодо неї право вибору”, “Маю право на власне щастя – коли зустріну своє справжнє кохання, піду від чоловіка”, “Серце не слуга – не можна себе примусити любити”, “Якщо чоловіки бавляться жінками, то я маю право бавитися чоловіками”, “Коли любов зникає – найліпше розлучитися” тощо. Як допомогти цим нещасним жінкам знайти правду про себе? Взагалі-то, у цьому випадку варто було би вдатися до порядної терапії, яка мала б “очистити ставлення до статевости”. Однак, не раджу без ретельного й глибокого розуміння ситуації звертатися до сексолога чи психотерапевта, бо може статися так (знаю численні приклади), що він не лише утвердить жінку у “викривлених, спотворених” поглядах, а й додасть до них нові або навіть просто-таки заохотить жінку до руйнівних дій. Я чимало разів розмовляв з подружжями, яким “сучасний” сексолог радив зраджувати одне одного або навіть – розлучитися. Коли лікар радить розлучитися, щоби вирішити проблему, це схоже на вбивство пацієнта з метою позбутися хвороби.

Замість того, аби послуговуватися порадами сумнівних, щодо їхньої моральної кваліфікації, “спеціялістів”, закликаю просто почати думати. Багатьом жінкам, які заплуталися у своїх почуттях, допомогла зрозуміти свої справжні прагнення вже згадана раніше розумова вправа: “Що ти порадила б у такій ситуації своїй доньці?” Обмірковування відповіддю на це запитання справді (перевірено) може очистити від проголошуваних фальшивих поглядів і переконань. А отже, жінка, щоби стати провідником по самій собі, насамперед, мусить віднайти правдивий, справжній образ самої себе й очистити його від фальші, яку нашіптує й накидає їй так звана масова культура.

Кепський експерт

І знову проявляється підступність або, радше, віроломно сплановане зло масової культури, яка називає чоловіка експертом у “справах сексу”. Йому наказують бути активним, а жінці – пасивною й абсолютно мовчазною. Крім того, поширюється погляд, що лише жінка легкої поведінки, яка не поважає себе, може розмовляти на теми, пов’язані зі статевістю, й проявляти які-небудь ініціятиви в цій сфері. Ба більше, те, у чому чоловік повинен розумітися, зводиться до знання техніки збудження, підкріпленої багатим (а по суті справи, жалюгідним і деструктивним) досвідом, найліпше з численними партнерками. Споживацька культура наполегливо пропагує, а навіть домагається того, щоби люди зосередилися на тілесно-чуттєвій сфері, й, таким чином, відвертає увагу від того, що є найважливішим. А найважливіше – це глибина психічного, а навіть духовного зв’язку двох осіб – чоловіка й дружини, а також їхня відкритість на плоди цього любовного зв’язку, на дітей.

Попередній пост

Суттєві відмінності

Зняття сексуального напруження в чоловіка щоразу супроводжується відчуттям великої й автоматичної приємности. Жінки переживають свою ... Читати далі

Наступний пост

Урок делікатности й покори

Дружина повинна бути для чоловіка провідником по самій собі. Американський сексолог Віт сказав: “Якщо чоловік ... Читати далі