Хліб

Коли я був маленьким, дорослі весь час торочили, що хліб – «народне добро», що хліб – «усьому голова», що треба його берегти. У першому класі ми заучували напам’ять: «Хвала рукам, що пахнуть хлібом!» Але все це залишалося лише словами. Якщо нам і пояснювали, чому «хвала», що за «добро» і яка «голова», то робили це якось непереконливо. Діти в шкільній їдальні, як і раніше, кидалися кульками із хлібної м’якушки.

Одного разу на дачному горищі в бабусиної подруги я знайшов коробку зі старими діафільмами. Діафільми я любив, і бабусина подруга мені їх подарувала.

Усі вони були якісь дивні. Того мало, що чорно-білі, так ще й назви які! «Кукурудза», «Горох», «Незаразні хвороби великої рогатої худоби», «Хімія азотних добрив» тощо.

Серед інших виділявся кольоровий діафільм «Хліб. Навчальний посібник для студентів сільськогосподарських технікумів». У ньому розповідалося (дуже докладно) про те, як хліб вирощують, збирають, як роблять борошно, місять тісто, печуть і продають у магазинах готові рогалики, батони і булки.

Діафільм мені дуже сподобався. Після багаторазових самостійних переглядів я відніс його в групу подовженого дня. Він сподобався всім дітям!

Після двох переглядів поспіль ми ще годину обговорювали побачене. І відтоді ми ніколи більше не кидалися кульками із хлібної м’якушки.