ЯК СОНЯ ВЧИЛАСЯ ЧИТАТИ

У квартирі Івана Івановича зберігалося дуже багато книг. Дванадцять, чи вісімнадцять, чи навіть сто. (Сто – це така цифра, до якої навіть Іван Іванович рідко долічував; а Соня вміла тільки до десяти.)

«І чого припадають пилом!» – подумала одного дня Соня і попросила хазяїна навчити її читати.

– Гаразд, – погодився Іван Іванович. – Та спершу ти повинна вивчити всі букви. В абетці їх тридцять три: А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е і так далі. Зрозуміло?

– Ав! – вигукнула собачка Соня. – Ав! Бав! Гав! Дав! Ев! Ітакдаліев!..

– Хух! – видихнув Іван Іванович, коли Соня нарешті вивчила всі букви правильно. – А тепер, – мовив він, – спробуємо читати. Яке слово ми вивчимо першим?

– Сосиски, – запропонувала Соня.

Слово «сосиски» складається з семи букв: С, О, С, И, С, К, И. Виходить «сосиски».

– А великі сосиски чи маленькі? – запитала Соня.

– Це неважливо, – відповів хазяїн. – Повтори.

– С, О, С, И, С, К, И… Виходить «сосиски», – повторила Соня і подумала: «Як же неважливо? Навіть дуже важливо!»

– А ось слово «слон», – показав Іван Іванович. – Складається з чотирьох букв: С, Л, О, Н. Виходить « слон ».

– С, Л, О, Н, – повторила Соня і зміркувала: «Отже, великі. Якщо слон всього з чотирьох букв, а сосиски – з семи… Просто гігантські!»

Соня спробувала уявити сосиски з семи букв, та їй забракло уяви.

– А ось «кішка», – продовжував Іван Іванович. – Складається з п’яти букв: К, І, Ш, К, А… Повтори.

– Нісенітниця! – обурилася собачка Соня. – Де ж це бачено, щоб кішка була більша від слона!

– Не кішка більша від слона, а слово «кішка» більше від слова «слон», – пояснив хазяїн.

– Значить, це неправильні слова, – сказала Соня. – Якщо в «кішці» п’ять букв, то в «слонові» має бути принаймні п’ятдесят п’ять!

– Як це? – здивувався Іван Іванович.

– А так, – пояснила Соня. – Сло-сло-сло-сло– сло-сло-сло…

– Досить! – перелякано закричав Іван Іванович. Хоча слова і були неправильними, незабаром Соня навчилася читати їх цілком правильно…

Окрім одного слова. Кішка.

Соня читала замість цього: Гав! Гав! Гав!