Деревний кенгуру

Деревні кенгуру це ссавці з дуже оригінальним зовнішнім виглядом, що чимось нагадують помісь звичного нашому погляду австралійського кенгуру з ведмедем. Вони відносяться до загону сумчастих родини кенгурових.

Довжина деревних кенгуру від верхівки до кінчика хвоста складає приблизно від півтора до двох метрів, при цьому один тільки хвіст складає майже половину довжини і є прекрасним балансиром при здійсненні цими тваринами довгих і затяжних стрибків.

H81NKE Goodfellow’s Tree Kangaroo (Dendrolagus goodfellowi), Australia

Важить доросла тварина не більше 18кг. Забарвлення деревних кенгуру зазвичай чорне або сіро-коричневе по спині і світле, біле на животі. Шерсть досить довга і дуже густа, але в деяких видів вона м’яка, немов плюш, в інших же жорстка і щільна, як щетина.

У деревних кенгуру короткі задні ноги (у порівнянні з їх наземними родичами) з дуже широкою підошвою з подушечками, вкритими жорсткою шкірою і довгими загнутими кігтями, за допомогою яких вони досить вправно підіймаються на дерева.

Проте і передні і задні кінцівки однаково добре розвинені і сильні. Дещо укорочена (знову ж таки порівняно з іншими кенгуру) морда і округлі вушка, які можна помітити на фотографіях деревного кенгуру, надають деревним схожість із ведмедиками.

У деревних кенгуру немає системи потовиділення, тому, щоб підтримувати нормальну температуру тіла і уникати перегрівання, у жарку пору року кенгуру просто облизують себе.

Особливості і місце проживання

Деревні кенгуру зустрічаються на острівних територіях Нової Гвінеї, які вважаються їх історичною батьківщиною, а так само на північному сході австралійського штату Квінсленд, куди вони були завезені відносно нещодавно.

Вибираючи високі дерева як свої притулки від наземних ворогів, деревні кенгуру частенько селяться в гористій місцевості (до трьох тисяч метрів над рівнем моря), у тропічних лісах і куди рідше зустрічаються на рівнинах.

Залежно від житла і деяких відмітних зовнішніх особливостей розрізняють до дванадцяти видів деревних кенгуру.

Характер і спосіб життя

Деревні кенгуру вважають за краще вести активний спосіб життя в нічний час доби. Вдень ці звірі сплять, при цьому в стані сну вони здатні пробути до 15 годин поспіль.

Практично усе своє життя деревні кенгуру проводять на деревах, спускаючись виключно в пошуках харчування і води. При цьому по землі вони пересуваються украй незручно і порівняно повільно, за допомогою коротких стрибків, вигинаючи хвіст дугою вгору для зручного балансування.

Цей вид кенгуру здатен здійснювати стрибки до 9 метрів у довжину, долаючи відстані між двома деревами. А вниз вони здатні сплигнути з висоти 18 метрів, при цьому не отримавши жодних ушкоджень.

Вибираючи спосіб життя на досить великій висоті, деревні кенгуру оберігають себе і своє потомство від нападу людей, собак дінго і аметистових пітонів, що являють реальну загрозу життя цих ссавців.

Живлення

У своєму природному місці проживання деревні кенгуру споживають найрізноманітніше листя, плоди, квітки і гілки дерев. У неволі ж вони без шкоди для здоров’я їдять фрукти, овочі, зелень, зварені круто яйця та інше.

Розмноження і тривалість життя

Самка виношує плід у своєму тілі протягом тридцяти двох днів. Попри те, що в самки в сумці є чотири соски, зазвичай народжується лише одне дитинча деревного кенгуру за раз, рідше – два.

Малюк проживає в сумці матері безвилазно увесь перший рік свого життя. Увесь цей рік він прикріплений до соска матері, з якого з певною періодичністю отримує необхідну дозу харчування.

Провівши під захистом матері в її сумки трохи більше року малюк вибирається і починає вивчати світ. Повністю самостійним він стане до моменту досягнення ним дволітнього віку. Середньою тривалістю життя деревних кенгуру прийнято вважати 20 років.