Тягнучка з друзями їде до Ледарська

Як врятувати Годинникаря та Дмитрика? Бамбаламці міркували про це, поки на майдані не згасли ліхтарі. А згасли вони тому, що на електростанції скінчилось вугілля. А вугілля скінчилося тому, що паровозик Чип-Чип все ще не знав, котра година, і не міг поїхати до шахтарів.

– Ранок покаже, – голосно сказала в темряві Бабуся. – На світанку щось вигадаємо, а зараз – негайно всім спати!

І вона прив’язала до ліхтаря і до верблюда гамак для себе та Онучки.

Стомлені бамбаламці розійшлися по домівках і міцно поснули. Вони проспали б світанок, але Пушок забіг до міста у своїх кролячих справах і побачив ПИРІЖОК! Він лежав біля дверей крамниці – напевно, хтось впустив.

– Смачно пахне! – облизнувся Кролик і проковтнув рум’яну літеру П, потім И…

ПИРІЖОК умить перетворився на гострий РІЖОК! І дуже боляче вколов Кролика в ніс.

– У-ю-юй! – завищав Пушок.

Від цього вереску прокинулася Тягнучка.

Тягнучка розбудила Диктора.

Диктор увімкнув радіостанцію і розбудив усіх.

– Доброго ранку, дорогі радіослухачі! – бадьоро заговорив він. – У Бамбаламську зараз… Ох, перепрошую, невідомо, котра година… Робіть зарядку, вмивайтеся, а я розповім вам новини. У короля Байдика сьогодні день народження. Він влаштовує в своєму палаці маскарад. Приїдуть гості та артисти з різних країн, але ми, працелюби, не привітаємо підступного короля. Ми повинні врятувати з ледарського полону Годинникаря та хлопчика Дмитрика… Дівчинко, не виривай у мене мікрофона! Дівчинко, я Бабусі поскаржуся!

– Увага! Це важливо! – почули бамбаламці голос Тягнучки. – Я маю план, як можна їх врятувати! Ось слухайте – і якщо вам сподобається, плесніть у долоні…

Тягнучка швидко розповіла про свій задум. У відповідь пролунав такий одностайний сплеск, наче вистрелили з гармати.

– Ого-го! – здивувалася в Годинному провулку кобила Хвилинка.

Того ж ранку з Бамбаламська виїхала прикрашена прапорцями карета Годинникаря. У ній сиділи Тягнучка, капітан Медіан та Автоінспектор. Гляньте на малюнок: їх важко впізнати! Автоінспектор вирядився цирковим борцем, а Тягнучка і Медіан – акробатами. На руках у Тягнучки – якийсь фокусник. Пова-ажний, вуса-атий, чорнявий!

На ньому білий високий капелюх, краватка-метелик та окуляри. Він тримає афішу, на якій написано: ВІДОМИЙ ФОКУСНИК КОШУП

Тільки нас не обдуриш! Прочитаємо КОШУП справа наліво – і дізнаємось його справжнє ім’я.

Каретою править робот Кібрик. Для нього не знайшлось відповідного костюма, тому бамбаламський Маляр просто його розфарбував. Тепер Кібрик схожий на клоуна, і пірати, маємо надію, не здогадаються, хто він.

Поряд із Кібриком стоїть макітра. Гадаєте, найцікавіше в ній – вареники всередині? Аж ніяк! Макітра – шоколадна! Для чого вона потрібна нашим героям – це поки що секрет.

«Іго-го-о-о!..» – ірже кобила Хвилинка.

«Цок-цок-цок» – цокотять копита об бруківку.

«Рип-рип-рип» – рипить старовинна карета. Ось вона проминула озеро, проїхала повз зорані Трактористом поля. Бачите скособочений прикордонний камінь край дороги? «ЗЙЛВ», – надряпано на ньому. Це означає, що звідси починається Земля Його Ледарської Величності.

– Попереду густий ліс, – промовив робот Кібрик. Утім, він помилився: це був не ліс, а високі, як дерева, бур’яни й кропива. Хто ходив туди по гриби, той вертався зранений колючками, скусаний комарами, а в кошику приносив самі поганки. Знаєте, як називається це місце? Жахливі Комарині Хащі!

– Бачу попереду руїни, – заявив Кібрик і знов помилився: то було місто Ледарськ. Усі будинки в ньому мали жалюгідний вигляд: адже ледарі ніколи нічого не ремонтують.

Карета під’їхала до міської брами, від якої лишилася скривлена половинка. Біля брами в затінку на купі засмальцьованих подушок куняв стражник з алебардою.

– Хто такі й навіщо приїхали? – спитав він, розплющивши одне око.

– Ми циркові артисти! – відповів капітан з вікна карети. – Приїхали на день народження короля Байдика.

Стражник розплющив друге око:

– А що це у вас так приємно пахне?

– Вареники, – відповів капітан.

– Що-що? Вареники?! – Стражник так і вп’явся очима в макітру. – Давайте сюди ваші вареники! Я надійно збережу їх у своєму шлунку!

– Хо-хо! – засміявся капітан. – Не дамо! Це наш подарунок Його Величності.

– Так подаруйте йому саму макітру! – запропонував стражник, роняючи слинки. – А за вареники я вам дам вишневого киселю. Повний казанок!

– Пий його сам, – сказав Медіан. – Кубрику, повний вперед!

І карета заторохкотіла брудними вулицями Ледарська.

Попередній пост

Автоінспектор женеться за піратами

Пірати не вміли керувати пожежною машиною. Куди ж вона поділася? Стояла біля воріт лікарні – ... Читати далі

Наступний пост

Король Байдик прокинувся

Цього ранку король Байдик Четвертий спав і бачив гарний сон: начебто придворна курочка знесла нарешті ... Читати далі