Розвідувальний ворон Крук добув усе ж таки чорного ґудзика. Він прилетів з ним із Ледарська й гордо повідомив:
– Вкр-р-рав у др-ре-сир-рувальника хр-робаків!
– Ух ти мій вороночку! Пташечко ненаглядна! – розчулився Горлохват.
– Нагородити вороночка, – наказав король. – Віддамо йому дресированих хробаків, нехай їсть собі на здоров’я.
Байдик потримався двома руками за чорного ґудзика.
Мудрець покатав його в долонях, те ж саме зробили й пірати.
А останній з них, Дурношльоп, поклав ґудзика до рота і проковтнув. «Тепер мені пощастить більше за всіх!» – думав він, сяючи з радощів.
– Можемо рушати далі, Ваша Величносте! – сказав королю мудрець. – Чорний ґудзик знищив чари чорного кота, і сьогодні нам щаститиме!
– Тоді вперед! У погоню! – наказав король.
– Мар-рно кр-ричиш, – прокаркав зі щогли ворон. – Кар-рета зникла за обр-рієм!
– Упустили! – ляснув себе по короні Байдик Четвертий.
– Через навіженого кота! – зітхнув мудрець.
– Зустріну цього кота – начищу йому писок! – хоробро пообіцяв Дурношльоп. – Ось побачите!
З люті король зірвав із себе маскарадну маску – великий червоний ніс із картону. Він хотів було розтоптати цей безглуздий ніс, але передумав і повісив його на кермо пожежної машини.
– Не вішайте носа, Ваша Величносте, – сказав Мерзотель. – Не все ще втрачено! У Бамбаламську є Бажальний Трамвай, він виконає будь-яке Ваше бажання, адже Ви сьогодні іменинник!
– Так, ми іменинник! – випнув груди король. – Хай тільки спробує не виконати нашого бажання!
– Проте майте на увазі: не так усе й просто! – вів далі мудрець. – Трамвай приїжджає лише до тих, хто любить працювати. Або ще любитиме.
– Це не про нас, – сказав Байдик Четвертий Лежень.
– І не про нас! – вишкірились пірати.
Мудрець підняв вказівного пальця:
– Трамвай треба обдурити! Заховайте корону, надіньте знов свого носа – і він вас нізащо не впізнає.
– Так! Не впізнає! – сказав король. – А яке бажання Моя Величність йому замовить?
– Аби працелюби підкорились ледарям, – нагадав Мерзотель.
– Авжеж! – зрадів Байдик. – Це найбільше наше бажання!
Пірати здійняли вітрило. Пожежна машина поїхала далі.
– Провалитися мені на цьому місці! – радісно гарчав Горлохват. – Підкоримо голубків-працелюбчиків і заживемо – просто блиск!..
От уже машина тихо котиться вулицями Бамбаламська. Навкруги – ні душі. Може, бамбаламці сплять? Ні, вони гуртом зустрічають на головній площі карету з героями.
– Як бачите, нам уже щастить! – сказав мудрець. – Ніхто нам не заважає!
– Недаремно ми трималися за чорний ґудзик! – реготнув Нехлюй.
Раптом з-за рогу з голосним дзвоном виїхав зелений Трамвай. Машина з ледарями ледве в нього не врізалась. Мудрець смикнув короля за нічну сорочку:
– Кажіть бажання, мерщій!
– Гей ти! – гукнув Байдик. – Зупинись!
Але Бажальний Трамвай їхав собі далі, наче не помітив ледарів.
– Стій, тобі кажуть! – загорлали пірати й побігли за Трамваєм.
– Ти що, сліпий? Іменинника не бачиш? – ревів, мов бегемот, отаман.
Трамвай загальмував.
– Що вам потрібно? – спитав він металевим голосом. Він міг, звичайно, спитати це віршами, але не хотів старатися заради таких грубіянів.
– Ух-х-х!.. Іменинничка не помітив! – насварив його кулаком Горлохват.
– Та я тобі зараз усі шибки повибиваю! – пообіцяв Нахаба.
– Тихо! Навіщо цей гамір? – втрутився Мерзотель, проштовхуючи короля ближче до Трамвая. – Він виконає наше бажання по-доброму. Вибити шибки ми завжди встигнемо.
– Хто ви такі? – спитав Трамвай.
– Ми працелюб, – відповів Байдик. – Ми іменинник.
– Щось не схожі ви на працелюбів, – сказав Трамвай.
– Провалитись мені на цьому місці! – присягнувся отаман піратів.
– Егеж, провалитись нам на цьому місці! – повторив Байдик Четвертий Лежень.
– Добре, – погодився Трамвай, – я виконаю ваше бажання.
І пірати з королем і мудрецем Мерзотелем провалилися. Були – й загули.
– Кр-р-рах! – полохливо каркнув ворон Крук і полетів геть із Бамбаламська.
А Бажальний Трамвай поїхав собі далі.
- Дінді-лінді! Працелюби
- Не бувають злі та грубі! –
проспівав він бджолам, які летіли за ним.