Трамвай виконує «бажання» короля

Розвідувальний ворон Крук добув усе ж таки чорного ґудзика. Він прилетів з ним із Ледарська й гордо повідомив:

– Вкр-р-рав у др-ре-сир-рувальника хр-робаків!

– Ух ти мій вороночку! Пташечко ненаглядна! – розчулився Горлохват.

– Нагородити вороночка, – наказав король. – Віддамо йому дресированих хробаків, нехай їсть собі на здоров’я.

Байдик потримався двома руками за чорного ґудзика.

Мудрець покатав його в долонях, те ж саме зробили й пірати.

А останній з них, Дурношльоп, поклав ґудзика до рота і проковтнув. «Тепер мені пощастить більше за всіх!» – думав він, сяючи з радощів.

– Можемо рушати далі, Ваша Величносте! – сказав королю мудрець. – Чорний ґудзик знищив чари чорного кота, і сьогодні нам щаститиме!

– Тоді вперед! У погоню! – наказав король.

– Мар-рно кр-ричиш, – прокаркав зі щогли ворон. – Кар-рета зникла за обр-рієм!

– Упустили! – ляснув себе по короні Байдик Четвертий.

– Через навіженого кота! – зітхнув мудрець.

– Зустріну цього кота – начищу йому писок! – хоробро пообіцяв Дурношльоп. – Ось побачите!

З люті король зірвав із себе маскарадну маску – великий червоний ніс із картону. Він хотів було розтоптати цей безглуздий ніс, але передумав і повісив його на кермо пожежної машини.

– Не вішайте носа, Ваша Величносте, – сказав Мерзотель. – Не все ще втрачено! У Бамбаламську є Бажальний Трамвай, він виконає будь-яке Ваше бажання, адже Ви сьогодні іменинник!

– Так, ми іменинник! – випнув груди король. – Хай тільки спробує не виконати нашого бажання!

– Проте майте на увазі: не так усе й просто! – вів далі мудрець. – Трамвай приїжджає лише до тих, хто любить працювати. Або ще любитиме.

– Це не про нас, – сказав Байдик Четвертий Лежень.

– І не про нас! – вишкірились пірати.

Мудрець підняв вказівного пальця:

– Трамвай треба обдурити! Заховайте корону, надіньте знов свого носа – і він вас нізащо не впізнає.

– Так! Не впізнає! – сказав король. – А яке бажання Моя Величність йому замовить?

– Аби працелюби підкорились ледарям, – нагадав Мерзотель.

– Авжеж! – зрадів Байдик. – Це найбільше наше бажання!

Пірати здійняли вітрило. Пожежна машина поїхала далі.

– Провалитися мені на цьому місці! – радісно гарчав Горлохват. – Підкоримо голубків-працелюбчиків і заживемо – просто блиск!..

От уже машина тихо котиться вулицями Бамбаламська. Навкруги – ні душі. Може, бамбаламці сплять? Ні, вони гуртом зустрічають на головній площі карету з героями.

– Як бачите, нам уже щастить! – сказав мудрець. – Ніхто нам не заважає!

– Недаремно ми трималися за чорний ґудзик! – реготнув Нехлюй.

Раптом з-за рогу з голосним дзвоном виїхав зелений Трамвай. Машина з ледарями ледве в нього не врізалась. Мудрець смикнув короля за нічну сорочку:

– Кажіть бажання, мерщій!

– Гей ти! – гукнув Байдик. – Зупинись!

Але Бажальний Трамвай їхав собі далі, наче не помітив ледарів.

– Стій, тобі кажуть! – загорлали пірати й побігли за Трамваєм.

– Ти що, сліпий? Іменинника не бачиш? – ревів, мов бегемот, отаман.

Трамвай загальмував.

– Що вам потрібно? – спитав він металевим голосом. Він міг, звичайно, спитати це віршами, але не хотів старатися заради таких грубіянів.

– Ух-х-х!.. Іменинничка не помітив! – насварив його кулаком Горлохват.

– Та я тобі зараз усі шибки повибиваю! – пообіцяв Нахаба.

– Тихо! Навіщо цей гамір? – втрутився Мерзотель, проштовхуючи короля ближче до Трамвая. – Він виконає наше бажання по-доброму. Вибити шибки ми завжди встигнемо.

– Хто ви такі? – спитав Трамвай.

– Ми працелюб, – відповів Байдик. – Ми іменинник.

– Щось не схожі ви на працелюбів, – сказав Трамвай.

– Провалитись мені на цьому місці! – присягнувся отаман піратів.

– Егеж, провалитись нам на цьому місці! – повторив Байдик Четвертий Лежень.

– Добре, – погодився Трамвай, – я виконаю ваше бажання.

І пірати з королем і мудрецем Мерзотелем провалилися. Були – й загули.

– Кр-р-рах! – полохливо каркнув ворон Крук і полетів геть із Бамбаламська.

А Бажальний Трамвай поїхав собі далі.

  • Дінді-лінді! Працелюби
  • Не бувають злі та грубі! –

проспівав він бджолам, які летіли за ним.