Нільс потрапляє в неволю

Місяць травень назвали так через те, що він буяє травами, коло хат цвітуть вишневі садки, а над ними гудуть хрущі. Як то кажуть, травень ліс вдягає – літо дожидає. Та біля самої Лапландії до літа було ще далеко, незважаючи на травень. Північ дихала холодом, і Нільс переймався, як же він житиме в тих холодах. Отак міркуючи, летів він усе далі й далі (а якщо глянути на карту, то все вище й вище).

Унизу клубочився густий туман, ховаючи у своїх мокрих обіймах і ліси, й гори, й болота. Табун летів мовчки, мріючи про свою кінцеву зупинку, яка ось-ось вигулькне на обрії. Несподівано пролунав оглушливий постріл. Мисливець, чатуючи в човні на якомусь озері, помітив клинець сірих гусей, хоч ті й не ґелґотіли. А що туман заважав прицілюватись, то він вистрелив навмання – може, й пощастить уполювати на вечерю гуску. Птахи скрикнули і рвонули чимшвидше вперед, а Нільс, дрімаючи на теплій гусячій спині, з переляку підскочив і… випустив пір’я зі своїх кулачків.

«Невже я падаю?! Ні!..» – мигцем промайнуло в Нільсовій голові, коли він шкереберть летів у туман. Більше він нічого не думав, бо в нього всередині все закрутилося вихором, думки переколошкалися та збилися в одну купу, поки нарешті він не шубовснув у воду.

А на човні сидів старий мисливець – як то кажуть, майстер на всі руки: однією рукою тримав рушницю, аби при нагоді підстрелити качку чи гуску, а в другій – сачок на той випадок, якщо коло човна сплесне гарна рибина.

Задерши голову до неба, він так і не дочекався гуски, й раптом праворуч щось хлюпнуло. Спритно смикнувся сачок – і здобич уже в ньому.

Мисливець довго тер очі, аби розгледіти рибину. «Мамо рідна, чого тільки не водиться в цім болоті!..» – зачудовано мовив він, а тоді як заверещить. Кинувши абикуди сачок, він забув про весла й руками погріб до берега. Вибравшись на траву, він похапав усе своє начиння й прожогом метнувся додому.

І тільки в хатині дідусь збагнув, що з начинням він прихопив і сачок, в якому теліпалася впіймана істота. І тут він збагнув, що тварина йому не привиділася, а в сачку борсається не хто інший, як гном. Бо хто ж іще може бути таким маленьким і схожим на людину? Аякже, саме гном. А поява гнома в домівці означала… Ох, краще не думати про те, що вона означала.

Нільс (так-так, це був саме він) тим часом міркував, що ж йому робити. А побачивши перелякане обличчя мисливця, вирішив мовчати, аби ще дужче не настрашити свого теперішнього хазяїна. Зляканий мисливець надумав якнайшвидше позбутися цього незвичайного улову.

Того ж дня мисливець зустрів свого старого знайомця, який тримав чималий звіринець. Хто там тільки не сидів у клітках! Звірі дивовижної краси, рідкісні птахи, строкаті жуки – словом, усіляка цікава живність. Долю Нільса було вирішено: він посяде гідне місце в колекції цього пана. За цю оборудку мисливець отримав немалу торбинку грошей – настільки немалу, що він покинув полювання й десятою дорогою обходив те озерце, де впіймав хлопчика-гнома. Тепер Нільс сидів у своєму «приміщенні», його годували, купали і всіляко опікали, готуючи до осені, коли мала відбутися виставка.

Нільс ледве звик до неволі й тішився лише тим, що спить у звичайній постелі, їсть гарну їжу та перебуде літо не в гусячому гнізді. А під осінь, міркував хлопчик, він обов’язково щось придумає.

Попередній пост

Таємниця Пір’їнки розкривається

До Лапландії залишалося два-три дні польоту, коли внизу під хмарами табун помітив озеро. Хоч гуси ... Читати далі

Наступний пост

"Гусеня" пані Акки

...Мартин помітив зникнення хлопчика, коли табун підлітав до Лапландії. Гусак так звик до свого малого ... Читати далі