Розділ VIII: НЕСПОДІВАНА НЕПРИЄМНІСТЬ

Ти гарно співаєш, – сказав Айк

– Тобі подобається?

– Авжеж!

– Тоді я тобі ще заспіваю.

– Давай!

І Чорлі заспівав:

  • Хто невдачі не боїться,
  • Хто не плаче від невдачі,
  • Принесу тому завжди
  • Я удачу. Тільки жди!
  • Жди терпляче,
  • Небораче,
  • І не плач!
  • І не бійся,
  • Небораче,
  • Ти невдач!..

Айк з таким захопленням дивився на Чорлі, що нічого не помічав. І раптом… Раптом ззаду почувся хриплий сміх. Айк обернувся. Ззаду стояв Бридакус.

І реготав:

– Га-га-га! Ич, розспівався, зрадник чорнохвостий! Я теж співати вмію! – і Бридакус заспівав:

  • Я Бридакус!
  • Я чаклун!
  • Жартівник і веселун!
  • Я роблю усе противне,
  • Некрасиве, негативне,
  • Все погане, все бридке,
  • Все потворне і гидке!
  • Я роблю бридакості
  • Отакої якості!

Він підняв догори великий палець.

– От зараз побачите!.. Тобі, Чорлі, я, звичайно, нічого зробити не можу. Ти прилучився через мене до нашого чаклунського племені і став недоторканним. Але я тебе добре знаю – у тебе вразливе серце. Тобі сподобався цей хлопчик, ти вирішив йому допомогти. Так-от – полюбуйся на нього. Га-га-га!

Бридакус змахнув руками…

І Айк раптом відчув, як у нього на спині росте горб, а голова опускається до землі, а ніс видовжується, а губи огидно розтягуються, одвисають, а очі – одне зовсім заплющується, у той час як друге банькато витріщується…

– Га-га-га! – переможно зареготав Бридакус. – Гарненький! Точнісінько такий, як я. Наче брат мій рідний!

Бридакус ще раз переможно зареготав і зник. Айк заціпенів від жаху.

– Підлий чаклун! – вигукнув Чорлі.

– Н-не… невже це назавжди?! – ледве вимовив Айк.

– Ні! Ні! Не бійся! На всі чари Бридакуса є протичари. Треба тільки дізнатися, які саме потрібні для тебе. І ми це неодмінно дізнаємося. Потерпи тільки трохи.

Айк тяжко зітхнув. Легко сказати – потерпи. А як таке терпіти, коли ти раптом став потворою?!

Попередній пост

Розділ VІІ: ЧОРЛІ РОЗПОВІДАЄ

– Не пощастило мені з народженням. Бо народився я, голубе мій, у країні Забобонії. Мешканці ... Читати далі

Наступний пост

Розділ IX: У ЛЕОПОЛЬДІЯ ПЕРШОГО

Вони все йшли і йшли, а ліс не кінчався. – Куди ми, власне, йдемо? – ... Читати далі