Догляд за тілом

Найліпше якщо купання відбувається зранку, коли дитина має добрий настрій. Мило варто використовувати лише двічі-тричі на тиждень, аби не пересушити шкіру малюка.

Значна частина мого життя проходить за миттям і купанням – і мушу вам сказати, що мені це не надто подобається.

Мама миє мене більше для себе, бо каже, що я по купелі так гарно пахну!

Взагалі-то я не впевнений, але мені здається, що мама також трішки боїться миття.

Бо коли вода для моєї купелі вже готова, то мама опускає в неї лише лікоть.

Невже вона справді трохи боїться води?

Ніколи-бо не має досить відваги, аби опустити до моєї ванночки цілу руку, а тільки лікоть!

Мама ніколи не береться мене мити, доки не переконається, що всі ці незліченні штучки, без яких вона ніяк не може обійтися, у неї під рукою.

А це ціла купа якихось геть непотрібних речей: шматка до миття обличчя, присипка, щіточка до волосся, ножички для обстригання нігтів, шматка до миття дупці й подібне.

Ото хіба з милом мені часом удається трішки побавитися.

Коли мені вдається його вхопити – а воно тут-таки вислизає мені з рук, робить сальто у повітрі й падає на підлогу. Отоді я заходжуся сміхом.

Але мама одразу знаходить спосіб віддячитися: вона намилює мені ціле обличчя – і я впадаю у плач. Бо мило на всій бузі – це зовсім не те, що мені найбільше подобається.

Так само не люблю, коли мама миє мені вуха.

Не розумію, чого це такі маленькі діти, як я, завше мусять мати такі чисті вуха?!

Це несправедливо!

Коли мама часом миє мого старшого брата, бо він сам іще не вміє це добре робити, то він завжди волає:

– Не вуха! Тільки не вуха!!!

А я?

А я не вмію кричати так, аби мама мене зрозуміла.

І вона щоразу цим користується.

Тато якось також став був на мій бік. Коли я ото дуже голосно плакав, а мама знай вимивала мені вуха мокрою шматинкою, тато сказав:

– Якби ти врешті-решт кинула пуцувати йому ті вуха, то змогла би побачити, яке у нього зараз чистеньке личко.

– Не говори дурниць! – відказала мама й узяла до рук маленькі ножички.

Обтинання нігтів так само виводить мене із рівноваги, бо під час цієї процедури взагалі не можна поворухнутися.

Безглузде заняття, що й казати. І моїм нігтикам воно мало помагає, бо вони знай ростуть собі спокійнісінько далі.

Закінчивши підстригати нігті в мене на ногах, мама полюбляє полоскотати мене за п’ятку. І тоді я регочу. Хоча загалом, скажу вам, мені не до сміху.

Коли ото по всіх процедурах мама врешті вдягне мене, зачеше, то піднімає на руках догори й з подивом мене розглядає, а тоді каже, що зараз я найчистіша дитина в світі.

Ага, то ось заради чого все це!