Переповивання

Підгузник – це важливий елемент убрання немовляти. Тому треба дуже старанно ставитись до переповивання.

Якщо існує на світі щось, чого я справді не терплю, то це мої підгузники.

З мене їх досить.

Мушу вам сказати, що у моєї мами якийсь пунктик щодо чистоти.

Я довго над тим думав, але все одно ніяк не збагну, для чого мене запаковувати в ті дурнуваті підгузники?

Вони-бо геть до нічого.

Ну, добре, погоджуюсь: коли їх щойно на мене вбирають, сухенькі й свіжі, то ще хай собі.

Але за якийсь час вони стають знову мокрі.

Певно, їх роблять якось неправильно.

Часом на них з’являється «е-е».

Не розумію, звідки?

Тоді мені у них зовсім незручно, і я плачу.

Та й будь-хто би плакав, якби увесь час мав на собі мокрі підгузники.

– О людоньки, то ти, поросятко, знову мокре? – знай повторює мама сто разів на день.

О, та чи ж то я винен? Ніби це я намочився!

То ж мій підгузник! Хіба ні?

У кожному разі його потому завжди викидають на покару.

Його, а не мене. Це щось таки значить!

Коли мама каже, що я поросятко, то я вже знаю, що мене знову чекає та вистава.

Тато часом каже, що вже за моїми гримасами можна зрозуміти, як мені не подобається оте переповивання.

І він як ніколи має рацію.

Спершу мама готує повивальний столик.

Потому приносить присипку, крем та олійку.

Тоді наливає до миски теплої водички.

Далі приносить шматки до миття і рушник.

Нарешті витягує новий підгузник і чисті трусики.

Тоді піднімає мене й знімає мокрий підгузник.

Каже при цьому «фу», або «бе» – й викидає його.

Начебто в цьому якась моя вина!

Потім миє мені дупцю, витирає і намащує її кремом.

Тоді ще присипає якоюсь пудрою. Стверджує, що це дитяча присипка. А потому може ще так легенько ляснути мене по дупці.

Коли мама в доброму гуморі, то каже, що отой плесканець – це подарунок від фірми.

Нарешті мама завиває мене у чистий сухий підгузник, натягує на нього чисті трусики – і все, по виставі.

Тато також уміє мене переповивати.

Але підгузник уміє складати тільки трикутником.

– Так кожен потрафить, – сміється з нього мама.

Бо мама вміє повивати мене й трикутничком, і трапецією, і по-американськи – знає всі способи.

Вона просто тим захоплена.

Ото якраз знову змінила мені підгузник. Сьомий раз за нинішній день!

Бо їй здавалося, що там є «е-е». Але це було не так.

Зате зараз – так!

Тато саме взявся мене обнюхувати.

– О, здається, щось є! – загукав він до мами. – Несподіванка! І то яка!

Попередній пост

Улюблені клаптики

Коли дитина постійно смокче якийсь предмет, скажімо, клаптик тканини, власний палець або ріжок ковдри, то ... Читати далі

Наступний пост

Рефлекс гризіння

Приблизно із третього місяця в дитини починається так званий період гризіння. Дитина тягне до рота ... Читати далі