Підгузник – це важливий елемент убрання немовляти. Тому треба дуже старанно ставитись до переповивання.
Якщо існує на світі щось, чого я справді не терплю, то це мої підгузники.
З мене їх досить.
Мушу вам сказати, що у моєї мами якийсь пунктик щодо чистоти.
Я довго над тим думав, але все одно ніяк не збагну, для чого мене запаковувати в ті дурнуваті підгузники?
Вони-бо геть до нічого.
Ну, добре, погоджуюсь: коли їх щойно на мене вбирають, сухенькі й свіжі, то ще хай собі.
Але за якийсь час вони стають знову мокрі.
Певно, їх роблять якось неправильно.
Часом на них з’являється «е-е».
Не розумію, звідки?
Тоді мені у них зовсім незручно, і я плачу.
Та й будь-хто би плакав, якби увесь час мав на собі мокрі підгузники.
– О людоньки, то ти, поросятко, знову мокре? – знай повторює мама сто разів на день.
О, та чи ж то я винен? Ніби це я намочився!
То ж мій підгузник! Хіба ні?
У кожному разі його потому завжди викидають на покару.
Його, а не мене. Це щось таки значить!
Коли мама каже, що я поросятко, то я вже знаю, що мене знову чекає та вистава.
Тато часом каже, що вже за моїми гримасами можна зрозуміти, як мені не подобається оте переповивання.
І він як ніколи має рацію.
Спершу мама готує повивальний столик.
Потому приносить присипку, крем та олійку.
Тоді наливає до миски теплої водички.
Далі приносить шматки до миття і рушник.
Нарешті витягує новий підгузник і чисті трусики.
Тоді піднімає мене й знімає мокрий підгузник.
Каже при цьому «фу», або «бе» – й викидає його.
Начебто в цьому якась моя вина!
Потім миє мені дупцю, витирає і намащує її кремом.
Тоді ще присипає якоюсь пудрою. Стверджує, що це дитяча присипка. А потому може ще так легенько ляснути мене по дупці.
Коли мама в доброму гуморі, то каже, що отой плесканець – це подарунок від фірми.
Нарешті мама завиває мене у чистий сухий підгузник, натягує на нього чисті трусики – і все, по виставі.
Тато також уміє мене переповивати.
Але підгузник уміє складати тільки трикутником.
– Так кожен потрафить, – сміється з нього мама.
Бо мама вміє повивати мене й трикутничком, і трапецією, і по-американськи – знає всі способи.
Вона просто тим захоплена.
Ото якраз знову змінила мені підгузник. Сьомий раз за нинішній день!
Бо їй здавалося, що там є «е-е». Але це було не так.
Зате зараз – так!
Тато саме взявся мене обнюхувати.
– О, здається, щось є! – загукав він до мами. – Несподіванка! І то яка!