Бегемот або гіпопотам

Як усім відомо, бегемоти живуть в Африці на берегах водойм: річок та озер.

Дорослий бегемот важить близько трьох тон. У плечах висота гіпопотаму дорівнює приблизно 165 сантиметрів.

Волосся у цієї тварини росте тільки на морді і в районі хвоста.

По ідеї шкіра бегемота повинна висихати від сонця, проте вони здатні виділяти два особливі шкірні пігменти з вираженими червоним і помаранчевим забарвленням. Пігменти виконують подвійну функцію: перешкоджають росту хвороботворних бактерій і захищають від сонячного проміння. Іншими словами, у бегемотів в організмі вже міститься натуральний крем від загару. Іноді виявлений на шкірі тварини цей пігмент називають «кривавим потом», хоча ні до поту, ні до крові він відношення не має.

Виділення залоз призводить іноді до страшного видовища: з боку здається, що по шкірі бегемота стікає кривавий піт.

Зуби у бегемота великі і досить рідкі. Цікаво, що вони не мають коренів, а тому гіпопотам усе життя живе із зубами – постійно виростають нові.

Стандартна сім’я гіпопотамів – це від десятка до двох десятків самиць разом з дитинчатами і голова – старий самець. Одно сімейство дислокується у визначеному місці узбережжя. Зустрічаються і самотні самці.

Між ним часто трапляються запеклі бої за території. У бегемота дуже сильні ікла, які і є головною зброєю в боротьбі із супротивником. Самці, як правило, наносять глибокі рани, нерідко кусаючи ворога, який вже тікає.

Проте здебільшого поєдинки закінчуються на рівні погроз. Загроза полягає в наступному: бегемот спочатку виглядає з води з грізно роззявленою пащею, а потім різко і голосно йде під воду, як би намагаючись піти на таран. Але під водою гіпопотам описує дугу і йде в протилежний бік.

Бегемоти живуть за строгим розкладом. У світлий час доби вони знаходяться у воді, дрімають, а вночі йдуть шукати їжу та їсти. У водойму вони приходять лише перед світанком. При цьому в кожного гіпопотама є своя особиста «доріжка» – від водойми до берега і власна ділянка на березі, де він пасеться.

Свою територію бегемот охороняє дуже ревно, а позначає її так само, як і собаки, – за допомогою посліду. Проте розміри «міток» не йдуть у жодне порівняння із собачими – вони досягають одного метра у висоту і двох метрів – у діаметрі. Методика «розкидання» посліду дуже цікава: бегемот розкидає його хвостом, стаючи задом до потрібного місця.

Життя багатьох населених пунктів поблизу озер безпосередньо залежить від кількості бегемотів у цій водоймі. Вже доведено, що завдяки наявності гіпопотама у водоймі в ній активно розвивається фітопланктон, який, у свою чергу, підвищує біологічну продуктивність усього живого. Таким чином, чим більше в озері бегемотів, тим більше і іншої живності, у тому числі і риби, якою живляться місцеві жителі.