“Товстого ніхто не любить”

Гладка дитина чудово усвідомлює, що з нею щось негаразд. Якщо вона не довідається про це якось інакше, то їй усе докладуть товариші своїми насмішками й образами!

Нерідко батьки, зовсім не усвідомлюючи цього, погіршують справу, неправильно намагаючись вирішити проблему. Скандали, роздратованість через прохання дати поїсти, зауваження… призводять до того, що дитина ще сильніше починає відчувати, що вона не така, що її “не сприймають”.

Якщо припустити, що дитина за допомогою їжі намагається подолати страх, біль і почуття нереалізованості, яке вона відчуває щодо себе й своєї ситуації, то, зіткнувшись із тим, що її фактично “відкидають”, може відчути ще більший страх і біль, а отже, її потреба в їжі зросте ще більше!

Іншими словами, чим більше наголошуватимеш на тому, що дитина товста, що це погано й що їй треба змінитися, тим більше їжі вона вимагатиме і ще більше погладшає. Гарна історія!

Можеш однак уникнути цієї перешкоди, ніколи безпосередньо не нагадуючи дитині про її надмірну вагу й чітко даючи їй зрозуміти, що любиш і сприймаєш її такою, якою вона є, і водночас роблячи конкретні кроки задля вирішення проблеми.

Упевненість у собі й тіло

Не можна бути “впевненим у собі”, думаючи, що зі мною щось “негаразд”.

Це стосується як психологічної сфери (коли вважаємо, що в нашому характері або поведінці є щось “неправильне”), так і фізичної (коли думаємо, що з нашим тілом “щось негаразд”).

Несприйняття власного тіла завжди становить проблему, яка драматично загострюється під час періоду статевого дозрівання й дорослішання, упродовж якого майже всі діти відчувають велику невпевненість і майже зовсім не подобаються собі.

Часом, однак, дитина має об’єктивні естетичні проблеми, і не лише ті, що пов’язані з вагою тіла.

  • У будь-якому випадку єдиний спосіб допомогти їй сприйняти себе такою, якою вона є, полягає в тому, щоб ви самі беззастережно сприйняли її, максимально оцінивши чесноти, зокрема й фізичні, які вона може мати.

Нерідко також буває, що дитина “почувається бридкою”, хоча зовсім такою не є. Це один з аспектів загальної позиції, яка полягає в недооцінці себе. Щоб допомогти дитині повернути собі фундаментальне почуття власної гідності, треба трохи розширити діяльність на всі сфери життя.

Передусім, якщо хтось почувається гарним, порівняно з іншими, й у будь-якій ситуації, то раніше чи пізніше дійде до висновку, що інші теж вважають його вродливим. І навпаки, якщо почувається бридким, то применшує свою цінність настільки, і згодом інші теж починають думати, що він негарний. Ось ще одне зачароване коло, з якого неможливо вирватися, не змінивши ставлення до самого себе, своєї внутрішньої позиції. Словом, самооцінка суттєво впливає на оцінку з боку інших.

Низьке почуття власної гідності, яке спричиняє так багато проблем, що навіть дорослі часто змушені йти на курси або звертатися до психотерапевтів, щоб повернутися до нормального стану, у дитини, яка лише почала формуватися, можна доволі швидко зміцнити за допомогою відповідної підтримки з боку тих людей, які перебувають поруч з нею, й особливо – батьків. І це чудова нагода!