Важу 55 сантиметрів

Чи я гарно виглядаю? Чи можна мене показувати медсестрі?

Час од часу сюди приходить якась пані й вітається зі мною. Поводиться та пані ну вельми дивно: не питаючи моєї згоди, вона кладе мене на вагу, а також вимірює мій ріст. Не знати для чого. І я зчиняю крик. Бо вона ніяк не може зрозуміти, що я такий довгий, який ось є. Так, наче тут є щось дивне. Ну хіба діти не мають такого росту, який повинні мати?

Та пані зовсім неґречна. Цікаво, що би вона сказала, якби я схопив її, перекинув догори ногами і став цілу її міряти? А ще вона говорить мамі, що я повинен їсти. І повинен, на її думку, споживати тільки те, що корисне, а не те, що мені смакує. Коли вона має прийти, я мушу бути чистий і чемний, а підгузники міняють, певно, зі 125 разів. Мама називає її медсестрою. Нині медсестра спитала мого старшого брата, чи він задоволений, що у нього є я. Той не знав, що й казати.

– А не хотів би замінити його на сестричку? – спитала вона.

– Та Ви що! – відповів братик. – Це неможливо. Зрештою, він уже дещо вживаний!