Проблеми з тим, хто живе у дзеркалі

Ану геть звідси, чуєш?

Я посварився зі своїм близнюком. Ну знаєте, із тим дивним хлопчиком із дзеркала. Не знаю, але часом мені видається, що він навмисне збиткується з мене. Коли кину на нього оком, то він чемний. Лишень дивиться на мене. Але ніколи не відповідає, коли до нього звертаюся. Так само дивно поводиться, коли я намагаюся зав’язати з ним хоч якісь стосунки – наприклад, пропоную йому свою пипку, аби собі трішки посмакував. Я ж добре роблю, правда? А він ніяк не хоче спробувати, навіть коли я воджу йому пипкою по цілому обличчі. Ото! Так ми перестали бути друзями. Сьогодні я вдарив люстерком по одному з моїх кубиків. Воно сказало «бам!» і розсипалося на дрібненькі уламочки. Коли ж я на нього глянув знову, то виявилося, що мій близнюк кудись утік.

Що я такого зробив? Ось, засадили мене до манежу. Я нічого не розумію. Коли прийшла мама, вся вина впала на мене. А близнюк сховався. Не спро­мігся взяти на себе бодай трішки відповідальності, хоча завинив не менше від мене.

Ото малий боягуз!