Бізнес-мама (продовження)

Напруженість мами нервує дитину

Діловий стиль, до якого жінка звикла на роботі, не підходить для спілкування з дітьми. Особливо з маленькими. Вони несвідомо чекають від жінки ніжності, м’якості, ласки. І, стикаючись з жорстким, командним стилем («швидко переодягайся, мій руки і – за стіл!»), стають нервовими. Замість того щоб підібратися і швидко зробити те, що від них вимагають матері, діти сповільнюються або, навпаки, перезбуджуються, перестають слухатися, починають пустувати, неначе не чують маминих слів. Мамі, яка цілий день спілкується зовсім по-іншому, важко перелаштуватися. Спроби опуститися до дитячого рівня виглядають фальшиво, її вистачає ненадовго.

– Скільки можна сюсюкатися! – часто вигукує така мама. А пропозиція втілити взаємодію з дитиною в ігрову форму викликає в неї втомлене зітхання. І це зрозуміло. Мало того, що людині в принципі нелегко перелаштовуватися, так ще і втома висмоктує залишки душевних сил. Ні для кого не секрет, що сучасна високооплачувана робота – це робота на знос. Та ще дорога віднімає масу часу і сил: автомобільні затори, шум, товкотнеча на вулицях, агресивність, з якою нерідко можна зіткнутися.

У багатьох людей, що повертаються увечері додому, основне бажання – усамітнитися і відпочити. Відволіктися, дивлячись в екран телевізора чи комп’ютера, або раніше лягти спати. Ті, у кого робота пов’язана із спілкуванням, часто говорять, що вони до вечора вже ледве можуть говорити. Проте матері усамітнитися не вдається. Та вона зазвичай і не хоче усамітнюватися, а хоче, навпаки, поспілкуватися з сином або дочкою. Але нерви на межі, і, якщо дитина починає капризувати чи упиратися, мама зривається. У неї зрив виникає від втоми і від витисненого, старанно пригнічуваного відчуття провини. Але дитина таких тонкощів не розуміє. Вона бачить, що мама на неї зла, що вона спалахує від – як їй здається – дрібниці, кричить, свариться, можливо, карає. І починає переживати, що мама її не любить.

Якщо ж мама, яка мало бачить дитину, вибирає, боячись зіпсувати з нею стосунки, стиль потурання, та дитяча неслухняність швидко зростає, і їй усе одно доводитися під тиском оточення (найчастіше школи) намагатися застосувати владу. Якщо при цьому вона не проводитиме з дитиною значно більше часу, чим раніше, а також не зуміє встановити довірчі, але не фамільярні, а ієрархічні стосунки, то посилення дисципліни буде сприйнято дитиною болюче: добренька мама, яка «усе дозволяла», раптом стала «злою».

Претензії дітей

Звичайно, зараз претензії до батьків у моді. Що не роби – можна виявитися поганим. Але в даному випадку претензії будуть не зовсім вже необґрунтованими. Дитині не потрібні блага життя в такій кількості, як дорослому. (Дитячі прохання «купи-купи» – це не пожадливість, а яскрава ознака того самого браку материнської уваги.) Малюкові не потрібна мамина успішність і слава. Йому потрібна «просто мама», спокійна, ласкава, весела, поблажлива, яка без потурання і м’яко, але послідовно привчає до порядку, прищеплює поняття добра і зла. Нестачу цього неможливо заповнити нічим, жодними подарунками і відстроченими життєвими перспективами.

Звичайно, дитина мало-помалу змириться з ситуацією. Та й час візьме своє: у підлітковому віці на перший план вийде спілкування поза сім’єю, дружба, стосунки з протилежною статтю. У якийсь період підліток, можливо, навіть буде радий, що в його життя «не лізуть». Особливо, якщо мати завжди готова розщедритися і не докучає йому повчаннями і заборонами. Але коли юнацьке жадання свободи буде насичене, знову виникне потреба в родинних стосунках. Безумовно, на іншому рівні: людина будуватиме свою власну сім’ю, намагаючись дати своїм дітям те, що не додали свого часу їй.

Психолог Н. Белякова пише, що дочки байдужих до них матерів досить швидко від них дистанціюються і прагнуть стати повною протилежністю своєї матері. А тому, вийшовши заміж, самі нерідко стають хорошими матерями. Але дитяча рана в будь-який, найнесподіваніший момент може відкритися знову. А вже якщо психіка ослабіє під вантажем турбот, скорботи, розчарувань, хвороб, то давно, здавалося б, забута образа на матір переживається так гостро, неначе це сталося учора. Звичайно, претензії не завжди висловлюються вголос. Але навіть не висловлені, створюють складнощі в стосунках. І тоді будь-яка дрібниця може послужити приводом для страшної сварки, а то призводить до розриву стосунків. Причому мати виявляється в цьому випадку вже зовсім не на коні, як було колись, коли дитина чіплялася за її спідницю і благала: «Не йди!», а вона, красива і молода, рвалася із задушливої сімейної «клітки» на волю, в захмарну височінь, мріючи про кар’єрний ріст. Навіть якщо все це було досягнуто, радість від успіху давно пройшла. Завзяття і молодість теж поступово вичерпалися, кар’єрні висоти досягнуті, і вже нові молоді, красиві і енергійні дихають їй у потилицю. Попереду (а, можливо, і позаду) вихід на пенсію. І якщо завантаженість на роботі була не вимушеною, через убогість, необхідність тягнути на собі усю сім’ю і т. п., то рано чи пізно настане прозріння. Гірке і страшне, бо минулого не повернеш.

Є речі, які вже ніколи не можна змінити. Можна покаятися, примиритися, простити образи. Але повернути синові чи дочці дитинство, зробивши його цього разу щасливим, не можна. Так само як не можна повернути тих дітей, яких мати колись відмовилася народжувати.

Коли стає вже запізно

Таланти і здібності в більшості людей розкриваються поступово. Але і найобдарованішому, навіть генієві, все одно доводиться прикладати до таланту працю. Материнські якості теж часто розкриваються не відразу. Особливо зараз, коли дівчаток в основному націлюють на навчання, а роль дружини і матері хоча і мається на увазі, але не фігурує в якості головної. Багатодітні матері нерідко зізнаються, що по-справжньому відчули смак материнства тільки з третьою (а то з четвертою чи п’ятою!) дитиною. Поглинені роботою жінки тим більше не устигають відчути цей смак. Дитина в них, як правило, одна.

Поширена реакція на жартівливе зауваження: ніби, ще не вечір, – це перелякане: «Що ви! Мені і одного позаочі вистачить!»

Дитина «бізнес-мами» росте на чужих руках, а вона часто навіть не здогадується, скільки дивних митей упущене. Думаючи, що втікає від нудної рутини, вона насправді втекла від щастя. Зате потім такі жінки нерідко намагаються надолужити прогаяне в ролі бабусь. Статут «горіти на роботі», вони готові присвятити себе онукам: сидіти з ними, тішити, водити на заняття. Вони годинами із задоволенням обговорюють найдрібніші подробиці життя малюків, розчулюються їх пустощам, вдивляються, помічають особливості характеру, який ще тільки складається. Одним словом, роблять все те, чого колись позбавили власних дітей.

Але, по-перше, бабуся не мати, як би вона не хотіла їй уподібнитися. Для дитини це нерівноцінне. Та і для неї це насправді ілюзія. А по-друге, така ілюзія зазвичай образлива, оскільки спроба зайняти не своє місце в структурі сім’ї викликає невдоволення хазяйки положення – матерів дитини. Навіть повністю залишаючи сина чи дочку на піклування бабусі, мати все одно претендує на головну роль у житті свого чада. І якщо бабуся цю роль принижуватиме (що нерідко трапляється в подібних ситуаціях), спалахне серйозний конфлікт, в який так чи інакше виявиться втягнута дитина. Ну, а оскільки дочки суперзайнятих жінок, як вже говорилося, часто намагаються стати протилежністю своєї матері, то вони взагалі можуть прагнути обійтися без допомоги бабусі, з якою в них, м’яко кажучи, непрості стосунки.

Хтось, до речі, виразить таким непрямим чином свої претензії. А, можливо, і спробує помститися: побачивши, як бабуся жадає няньчити онука, зрозуміє, яким чином можна її уразити. І під будь-яким приводом обмежуватиме контакти. Звичайно, мстити, тим більше рідній матері, недобре. Але в житті це зустрічається. І бабусі, швидше за все, свого часу було не до повноцінного виховання. Втім, ми говоримо зараз не про моральні якості дочки, а про її постарілу «бізнес-маму». Про ті неприємні сюрпризи, які можуть підстерігати її ближче до кінця життєвого шляху. Може, поки вона ще не постаріла, а дитина не виросла, варто «зупинитися і оглядітися»? Адже діти ростуть набагато швидше, ніж нам здається спочатку, коли вони зовсім маленькі.

Автор: Тетяна Шішова

Попередній пост

Бізнес-мама

Не знаю, що скажете ви, а я нерідко помічаю у вигляді ділових жінок напруженість. Що, ... Читати далі

Наступний пост

Бізнес-мама (закінчення)

Як згладити гострі кути? Важко давати поради з покращення ситуації, яка викликає в тебе категоричне ... Читати далі