Бізнес-мама (закінчення)

Як згладити гострі кути?

Важко давати поради з покращення ситуації, яка викликає в тебе категоричне неприйняття і яку, на твою думку, можна по-справжньому покращити, тільки повністю змінивши. Але, безумовно, краще не посилювати і без того важку ситуацію, здійснюючи нові помилки.

Отже.

– Як можна частіше нагадуйте собі, що материнська депривація, що неминуча при великій завантаженості мами на роботі, для дитини украй травматична. І що винна в цьому не вона. Хоча формально, можливо, її поява на світ і змусила маму так завантажити себе роботою заради заробітку чи для того, щоб вирватися з дому на свободу. Нагадувати собі про такі елементарні, самі собою зрозумілі речі необхідно, бо багато людей схильні винити не себе, а інших. А це принципово змінює картину. Визнавши свою провину в тому, що дитина відчуває нестачу найнеобхіднішого їй на ранньому етапі розвитку – материнського тепла, будь-яка нормальна мати перейметься до неї жалістю і старатиметься цю ситуацію змінити. Якщо ж переконувати себе в тому, що все робиш для блага дитини (розуміючи під благом передусім матеріальне забезпечення), то винуватим може виявитися дитина, а не мати. Мати з останніх сил працює на роботі, а дитина, невдячна, капризує, погано вчиться, відбилася від рук.

Нещодавно до мене звернулася за порадою мати дванадцятирічної дівчинки, з якою в останній рік твориться щось жахливе. Дикі істерики, спалахи агресії, повна втрата інтересу до навчання, підпал квартири, втеча з дому, погрози викинутися з вікна. Коротше, дівчинці потрібна була, передусім, допомога лікаря-психіатра і, цілком імовірно, госпіталізація. Про що я прямо і сказала мамі. При цьому в поведінці Галі (ім’я, із зрозумілих причин, змінене) впадала у вічі відчайдушна демонстративність. Ні, не зі мною. Зі мною вона трималася скромно, навіть сором’язливо. Було видно, що дівчинка глибоко переживає втрату контакту з мамою. Мама ж була так розлючена, що від неї, здавалося, от-от полетять іскри. І квапливо висувала все нові і нові звинувачення. Коли дійшло до того, що дівчинка балується з вогнем: скручує папір, неначе це сигарета, і підпалює її, зображуючи паління, я поцікавилася, чому мати не присіче такі забави. Адже квартира може згоріти, і вони залишаться на попелищі. І тут несподівано з’ясувалося, що дівчинка абсолютно безконтрольна: мама нерідко повертається з роботи о десятій вечора, оскільки у неї ненормований робочий день.

– Але ж так не можна! – ахнула я. Галина демонстративність відразу стала зрозумілою: дівчинка відчайдушно, з останніх сил намагалася своїми витівками привернути увагу матері.

– Та я тепер теж до цього схиляюся, – зітхнула мати. – Взагалі, якщо чесно, раніше я більше вдома бувала. А рік тому, коли ми з чоловіком розлучилися, мені так важко було. От я з головою в роботу і пішла.

– А два роки тому Галя теж витворяла всілякі неподобства?

– Ні. Вона, звичайно, переживала, коли ми з чоловіком сварилися, плакала, намагалася нас помирити. Але не хуліганила. Напевно, мені дійсно варто з роботи звільнитися. Як ви думаєте? Ще не пізно?..

– Припустивши думку про те, що дитина, мати якої багато працює поза домом, страждає від материнської депривації, постарайтеся більше дізнатися про її прояви і наслідки. Це необхідно для того, щоб краще розуміти, що коїться з дитиною, як їй допомогти в тому чи іншому випадку. (Втім, відразу обмовлюся, що практично В УСІХ ВИПАДКАХ однієї з головних рекомендацій являється ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ МАТЕРІ у вихованні дитини і покращення дитячо-батьківських стосунків.)

– Пам’ятайте, що для дитини, яка відчуває дефіцит спілкування з матір’ю, характерні інфантильні реакції. В її присутності вона починає поводитися як маленька: сюсюкає, проситься на руки, відмовляється самостійно одягатися, роздягатися, їсти. Якщо у відповідь мати проявляє роздратування, кричить, соромить, карає, буде тільки гірше. Не хвилюйтеся, що дитина не придбає навичок самообслуговування. Вона вже їх придбала, оскільки в садку справляється і з самостійним переодяганням, і з їжею. Справа не в навичках, а в тому, що вона таким чином намагається несвідомо заповнити недоотримане мамине тепло. Адже переодягаючи малюка, ви саджаєте його до себе на коліна, торкаєтеся до нього. Тому підіть у цьому йому назустріч. Чесно кажучи, це така крихітна поступка в порівнянні з тим, з чим вимушена миритися дитина «бізнес-мами».

– Ну, а якщо необхідність переодягнути сина чи дочку викликає у вас роздратування, загляньте в себе і дайте відповідь, не лукавлячи: чому ви починаєте дратуватися? Невже так важко самій роздягнути дитину? Ви втомилися? А вона після цілого дня, проведеного в садку, серед чужих і часом не дуже доброзичливих людей, не втомилася? Чи не ховається за наполегливим прагненням якомога раніше привчити дитину до самостійності бажання, щоб вона скоріше відокремилася і залишила вас у спокої? Але ж вона і так вже відокремлена значно більше, ніж «домашні» діти. Чи не будете ви потім кусати лікті, запізно усвідомивши, що відчуження в сім’ї спровоковане вами, оскільки це ви відкидали її спроби наблизитися до вас у тому віці, коли вона найбільше вас потребувала? А коли ви раптом підхопилися, вона вже звикла обходитися без вас.

– Якщо дитина вночі приходить до вас під бік, не посилайте її назад. Краще поставте дитяче ліжечко поруч або взагалі укладайте її спати разом із собою, щоб вона завжди відчувала вашу присутність, чула ваше дихання, відчувала тепло материнського тіла. Нехай вона не буде від вас відокремлена хоч би уві сні.

– Частіше беріть дитину на руки, саджайте на коліна, погойдуйте, грайте в маленького кошенятка чи цуцика, розповідайте якісь милі подробиці з її життя, кажіть про те, як ви про неї піклувалися, коли вона була безпорадною крихіткою. Іншими словами, намагайтеся заповнити і зміцнити почуття захищеності, зменшити тривожність, що неминуче виникає через брак спілкування з матір’ю.

– Повернувшись додому, не прагніть переробити всі справи відразу. І тим більше не накидайтеся з порогу з докорами: чому іграшки не прибрані, одяг розкиданий? Звичайно, безлад неприємний, але зустріч з довгожданою мамою має бути радісною.

– Старайтеся, щоб той незначний час, який ви проводите в буденні дні із сином або дочкою, був радісним. Більше грайте, займайтеся якимись спільними справами (у тому числі і домашніми, підключаючи до них дитину, а заразом і розмовляючи з нею про щось цікаве). Дуже важливо, щоб мама була як світло у віконці, а не як похмура хмара, що нависає над головою і обливає холодним дощем.

– Багато зайнятих мам прагнуть використовувати свій вільний час з користю для розвитку дитини, але діти часто ухиляються від занять, капризують, не хочуть долати труднощі. Це теж багато в чому наслідок браку спілкування з матір’ю, і якщо мама дратується, то вона тільки посилює негативний ефект. У такому разі з навчанням краще почекати чи варто передовірити цей процес іншим людям, а самою зайнятися з дитиною тим, що не викликає протесту і покращує контакт. Коли ж контакт покращений, то і з навчанням стане трохи легше. Зблизившись з дитиною, ви без підказок розумітимете, коли її потрібно підбадьорити і нагородити, коли заставити, а коли допомогти чи на якийсь час залишити в спокої.

– Зайнята мама мало бачить дитину і знає про її життя в основному за розповідями. Її власним або інших людей. Якщо обмежуватися стандартними питаннями («як справи»?, «чим вас годували»?, «чим ви в садку займалися»?), то багато батьків ризикують отримати такі ж стандартні і малоінформативні відповіді. А невпевнені, закриті діти і зовсім можуть відповідати: «Не знаю, не пам’ятаю». Тому питання мають бути набагато різноманітнішими, але при цьому не нагадувати допит. Частіше повторюйте, що вам цікаво, давайте позитивно забарвлені, емоційні коментарі: «Чудово! Ого! Молодець! Невже? От здорово! І т. п». Ставте навідні питання, висловлюйте припущення, цікавтеся не лише тим, що зробила чи сказала ваша дитина, але і словами і вчинками інших дітей. Не поспішайте з критичними зауваженнями, але, з іншого боку, вислухавши дитину, дайте оцінку почутому, щоб у неї формувалися правильні орієнтири. Особливо емоційно схвалюйте правильні вчинки дитини, не скупіться на похвалу. Поступово дитина розкриється, почне вам більше довіряти, про щось запитувати. Зав’яжеться діалог. А то спілкування зайнятих мам з дітьми часто буває монологічним. Поспішаючи навчити дитину, в основному говорять вони. А дитина нерідко відгороджується і «не чує» (така невротична псевдоглухота теж нерідко розвивається внаслідок розладнаності дитячо-батьківських стосунків).

– І головне, не забувайте, що врешті-решт ваша дитина виросте, і не додана їй любов повернеться до вас різними проблемами в майбутньому. Про це варто замислитися, навіть якщо зараз не дуже хочеться.

Автор: Тетяна Шішова

Попередній пост

Бізнес-мама (продовження)

Напруженість мами нервує дитину Діловий стиль, до якого жінка звикла на роботі, не підходить для ... Читати далі