Мої найліпші забавки

Зовсім не розумію, чому мама ховає від мене найліпші забавки на кухні…

У мене є забавки добрі й погані. Найліпші, звісно, ті, які можна брати до рота – кубики, пластикові кружальця й інші подібні штуки. До добрих іще належать деякі з моїх м’яких забавок, а також нова ганчір’яна лялька, що її зробила моя бабуся. Хоча тато каже, що хлопці не повинні бавитися ляльками. «А ти, певно, ніколи ними не бавився, правда?» – відказала на те мама якимсь таким дивним тоном.

І є погані забавки. Великі, яких я не можу скинути на підлогу. Вони мало що варті. Дивно, але мої найліпші забавки мама ховає від мене на кухні. У шухляді, до якої мені вдається дотягнутися, та й то якщо вона залишається трішки висунена, лежать усі мої милі цяцьки – ополоники, ложки, ситечка, молоточки для м’яса, збивалки, терки, форми для тістечок, відкривачки, ножі й інші подібні штучки. Їх можна чудово поторсати у шухляді й у цей спосіб зчинити неабиякий галас, а можна просто жбурляти на підлогу. Ось тільки ніяк не можу збагнути, чому мама так уперто ховає їх від мене на кухні, мої найліпші забавки. Ні щоб дозволити, аби вони знаходились у моїй кімнаті, у великій коробці, де їм і місце.

Ні, моя мама таки вперта.

Попередній пост

Їм ложкою

Мій коник-гойдалка

[caption id="attachment_5490" align="alignnone" width="640"] Гей, з дороги! У мене з’явився друг. Тато з мамою називають ... Читати далі