Сам удома

Цікавий і дещо несподіваний погляд на усім добре знайомий фільм.

Іноді найважче буває побачити те, що лежить під самісіньким носом. Приблизно так сталося в мене з фільмом «Сам удома». Багато років я бачив у ньому все, що завгодно, окрім головного сенсу цієї різдвяної казки. Хоча, сенс її дбайливі автори (очевидно, якраз для таких, як я) спеціально винесли в назву фільму. Але щоб правильно прочитати цих два простих слова, мені знадобилося майже чверть століття.

Спочатку я сприймав фільм як сучасний варіант оповідання О. Генрі «Вождь червоношкірих», переробленого в різдвяну історію. В О. Генрі йдеться про те, як одне енергійне хлопченя може довести до серцевого нападу двох невдалих дорослих меланхоліків, що вирішили у неслушну для себе мить зайнятися викраденням дітей. У фільмі «Сам удома» маленький герой так само виходить на двобій з тупими дорослими бандитами і теж веде цю боротьбу класичними індіанськими методами – хитромудрі пастки, засідки, самостріли, капкани та інша винахідницька атрибутика. А оскільки в різдвяній історії обов’язково має бути якась мораль, до цього екшену про малолітнього Рембо сценаристи прибудували повчальний сюжет: хлопчик погано поводиться, його карають, він ображається і каже своїм домашнім: «Хоч би вас усіх не стало». Далі, дивовижним чином це його побажання виконується, він залишається в будинку абсолютно самий, переживає серйозні випробування і в результаті доходить до висновку, що головна цінність для людини – це її сім’я.

Коротше, звичайна, добре зроблена комедія характерів з легким відтінком повчальності, про що тут ще говорити?

А говорити є про що і навіть дуже.

Тепер я бачу в цьому фільмі ще один смисловий пласт, на мій погляд, головний і настільки очевидний, що його можна і не помітити якраз через цю очевидність.

Головний герой – хлопчик Кевін – виявився самий удома зовсім не тоді, коли його метушлива сім’я похапцем забула про нього, збираючись на літак. Він просто – самий удома. Один серед рідних людей, які чомусь відкинули його, відмовилися ділити з ним тепло і радість взаємного спілкування. Він самий, хоча поруч брати і сестри, мила мама і мужній татко. Але який у цьому сенс, якщо брати і сестри здатні його тільки принижувати, а батьки вічно зайняті власними справами і звертають на Кевіна увагу, лише коли він намагається захистити себе від знущань старшого брата, негідника і лицеміра, та і в цих випадках усе закінчується тим, що батьки незмінно встають на бік кривдника.

Адже йдеться не про якусь замкнуту дитину, яка не вміє створювати та розвивати стосунки з іншими людьми. Головний герой фільму відкритий для дружби і нормального спілкування. Він здатний миттєво знаходити спільну мову з абсолютно незнайомими людьми – від хазяїна мережі магазинів іграшок до бездомних у Центральному Парку.

Він легко адаптується в найнесподіваніших ситуаціях, щиро виражає свої думки і почуття, готовий прийти на допомогу, проявляє повагу до інших, дорожить дружбою, що вже склалася.

Але усе це – тільки з чужими людьми за межами сім’ї. Удома він до болю самотній. І немає жодних сумнівів, що причиною тому зовсім не сам Кевін. Усі його спроби вибудовування відносин з рідними негайно обриваються цими рідними самим безпардонним чином.

Навіть після повернення сім’ї додому, радісної зустрічі, маминих обіймів і взаємних освідчень у любові, хлопчик тут же отримує звичну порцію кепкувань і знущань. Нагадаю суть конфлікту: сім’я несподівано приїжджає з іншого міста, мама турбується про те, що по дорозі не встигли купити молока до сніданку. Кевін, бажаючи порадувати рідних, каже, що вже сходив у магазин і купив продукти. І тут починається сцена, яка повною мірою розкриває назву фільму. Замість елементарної вдячності найближчі люди виливають на нього чергову порцію принизливих реплік:

– Я сходив учора в магазин.

– Ти? У магазин?

– Так. Я приніс молоко, яйця і обполіскувач для білизни.

– Що? Ти жартуєш? А чим ти ще займався, поки нас не було?

– Він просто бовтався.

– Він ходив у магазин? Та він не може навіть шнурки зав’язати. Повірити не можу!

Усе. Кевін знову сам удома. Справжня самотність починається для нього з приїздом батьків, братів і сестер. І лише під час їх відсутності Кевін може жити нормальним життям людини, що шукає любові і віддає свою любов тим, хто готовий її прийняти.

Навчений власним гірким досвідом відкидання в сім’ї, він добре розуміє інших людей, знехтуваних близькими. Старий двірник, якого син багато років тому за щось викреслив зі свого життя, бездомна жінка, що розводила голубів із серцем, розбитим нещасною любов’ю і зрадою, – ці зломлені, давно вже згаслі дорослі люди раптом дивовижним чином починають оживати, коли в їх життя входить Кевін, з його нехитрими, але щирими словами підтримки. І в якийсь момент раптом розумієш, що не слова були для них головними, а любов і співчуття цього життєрадісного, не по роках мудрого хлопчика.

У фільмі «Сам удома» показана парадоксальна ситуація, коли головний герой готовий робити милість своїй рідні, але вони з якоюсь ірраціональною завзятістю не бажають її приймати. І тоді він вирушає на пошуки тих, хто готовий стати йому ближніми, тобто – прийняти його любов і турботу.

У різдвяній історії обов’язково має бути присутнім диво. І мені думається, таким дивом у фільмі виявився сам Кевін – його чиста душа і серце, відкриті для кожного, хто потребує допомоги.

У фіналі першої частини Кевін, радісно посміхаючись, дивиться з вікна, як до старого сусіда, що послухав його поради, приїхав син з дружиною і онуками, як самотня людина, нарешті, набуває сім’ї. У фіналі другої серії, залишивши сім’ю в готелі патрати зароблені ним подарунки, біжить у парк до бездомної жінки, щоб привітати її з Різдвом і подарувати їй ялинкову іграшку-горлицю як символ своєї дружби.

Ближніми для нього виявилися ті, кому було ще самотніше, ніж йому самому, і кому Кевін допоміг вирватися з полону цієї самотності. А в себе удома він як і раніше залишився самий.

От такий сенс побачився мені в цьому старому різдвяному фільмі. І ще здалося, що його автори хотіли сказати глядачам: “Люди, озирніться навколо, чи немає і у вашій сім’ї тих, хто живе сам удома, подібно до Кевіна? Раптом і серед ваших близьких знайдуться ті, кого ви чомусь відкинули, прирікаючи на самотність у колі власної сім’ї. Змініть гнів на милість, дайте їм можливість любити вас і бути любимими вами”.

Недобре, коли людина виявляється сама удома, серед рідних їй людей.

Попередній пост

Труднощі переходу (закінчення)

Як я пережив перехідний вік своїх синів Чи панк, або пропав (продовження) Сам я в ... Читати далі

Наступний пост

Дірка від цвяха

Що залишається в огорожі після того, як з нього витягнули забитий помилково цвях? Там залишається ... Читати далі