Вчуся говорити

Як люди розмовляють? Звідки вони беруть слова?

Скоро я вже виросту з віку агукання. Батьки безперестанно кружляють навколо мене й увесь час наставляють вуха. Мені здається, вони чекають, коли я почну говорити. Мається на увазі, говорити справжніми словами, яких уживають для бесіди, для писання і… для лайки. Якось, коли мама мене годувала, я траснув рукою просто по юшці, аби її бодай трішки розхляпати, і при цьому сказав «оааам».

Я таки не мав на думці нічого особливого. Не більше, ніж те, що мають на увазі, коли говорять «оааам», але мама підскочила, начеб її вдарило струмом, і гукнула татові, що я вимовив перше слово: «Сказав “мама”! Дуже гарно й виразно!» Мама була вельми збуджена. Майже так само, як тато, коли хвилину тому сидів ото й бавився зі мною, і я сказав «атавага».

Це треба було бачити! Тато немов блискавиця метнувся на балкон і крикнув до мами, яка саме поралась у саду, та так голосно, що його, певно, почули у цілому кварталі:

«ВІН СКАЗАВ “ТАТО”!!!»

Мабуть, то таки була сенсація світового рівня. У кожному разі, кричав він про це великими літерами.