День без клопотів

Сьогодні я такий чемний…

Сьогодні у мене був щасливий день. Минув вельми спокійно. Я жодного разу не посварився з мамою. Жодних пригод із підгузниками, жодних клопотів, коли хотів спати, ба навіть коли настав час їсти. Мало того, я зумів з’їсти кілька ложок кашки сам. Майже без допомоги. Тобто спершу я намагався їсти виделкою, але з того нічого не виходило, бо все витікало. А ось ложкою мені кілька разів удалося зачерпнути вівсянку з мисочки. Одну ложку я вилив собі до вуха, а ще одну – на волосся. Мама сказала, що я на добрій дорозі. Маю сподівання, що мені вдасться поводитись так само чемно й до кінця дня. Тато каже, що тоді будуть побиті всі рекорди світу. Зараз мене вже легше витримати – принаймні порівняно із тим часом, коли я щойно починав повзати. Бо тоді стільки всього знаходилося, вартого моєї найпильнішої уваги!

От тільки не знаю, що скаже мама, коли побачить, що я перекинув її новий вазон із квітами. Але з’їв я тільки червоні пелюстки. Решту порозривав на дрібні шматочки.

Але, гадаю, це не мало б зіпсути доброго настрою у нашому домі, правда?

Живіт повний… у роті пипка… підгузник сухий… Люба мама й любий тато… Світ чудовий!

КІНЕЦЬ