Десять заповідей спілкування

В епоху спілкування ми можемо провадити діалог через Інтернет з якимось незнайомцем з Папуа Нової Гвінеї, але тільки не з нашими дітьми. Ми можемо знати, що відбувається в Кабулі, але тільки не те, що відбувається у серці нашої дружини. Про спілкування пишуть багато, але простого рецепту немає.

І. Без спілкування родина помирає. Коли люди не розмовляють одне з одним, вони втрачають спільні теми для розмови. Коли ми перестаємо дивитися одне на одного, ми врешті-решт перестаємо бачити одне одного. І все це відбувається підсвідомо. Родини вбивають не сварки, не відсутність грошей, не труднощі і навіть не зрада – її вбиває звичка: коли ніхто ні на кого не дивиться, ні з ким не розмовляє і навіть ні з ким не свариться.

ІІ. Спілкування дозволяє зберегти найважливіший елемент родинного життя: захоплення та повагу до іншого. Це найгарніше зізнання у коханні: «Дарую тобі всю мою увагу, бо ти – дуже важливий для мене». Якщо люди не розмовляють одне з одним, то вони перестають бачити те прекрасне, що є в іншій особі. Той, хто провадить діалог, постійно віднаходить для себе внутрішні скарби, і любов з’являється при кожному відкритті. Спілкування духовно доповнює фізичну гармонію.

ІІІ. Спілкування – це задоволення. Воно дарує незабутні моменти, яких не повинна себе позбавляти жодна подружня пара.

IV. Але необхідно визнати, що ми повинні вчитися спілкуватися і що ця наука потребує значних зусиль. Рух родинної духовності «Екіп Нотр-Дам» наполегливо вимагає, аби подружжя проводили щомісячні засідання, тобто – знаходили час поспілкуватися одне з одним, аби розібратися у своєму емоційному та духовному житті. Досвід показує, що за кілька місяців або років більшість уже не відчуває такої необхідності: «Нам більше нічого сказати одне одному, ми вже все сказали».

V. Для спілкування слід обирати відповідний час. Важливо врахувати зовнішні бар’єри: втому, стрес, телебачення… Знайти оптимальні моменти, вигадати сповнені сенсу символи: залишати записки, маленькі подарунки.

VI. Важливо виробити необхідні для спілкування риси: послідовність, покору, простоту – для того, аби оточуючі могли вільно думати та відчути речі. Аби дозволити дружині сказати: «З мене досить! Діти просто неможливі!» Аби дати дітям можливість висловити свою відразу до школи, страх щодо інших дітей та вчителів, необхідно звертати увагу на непорозуміння, на занадто банальні діалоги, на загальні місця у висловах, за якими йдуть ритуальні жести: звичні холодні поцілунки, ласки, від яких позіхають.

VII. Пам’ятайте про те, що спілкування має два ключі: уважність та слово. Аби спілкуватися, треба мати доброго адрасента та адресата: перший – уміє говорити, а другий – слухати. Але вдалі ворота спілкування – бажання прийняти іншого, котре виховується у родинній атмосфері відкритості до оточуючих. А звідси – готовність допомогти та вміння цінувати іншого, присвячуючи йому час та увагу, яких він потребує. Надто часто діти думають, що у батьків повно клопотів, набагато важливіших за їхні проблеми.

VIII. Спілкуватися – це навчитися розшифровувати. Коли хтось звертається: «Будь ласка, послухай мене!», то він просто хоче сказати: «Зрозумій мене!». Як багато батьків відповідають на агресивність дітей власною агресивністю, не намагаючись зрозуміти, чи ця агресія не виражає певні глибокі страждання, на які треба звернути увагу. В світі, де на дитину звалюється з боку оточення та мас-мадій лавина інформаційних повідомлень, котрі можуть бути шкідливими, як можна інакше допомогти їй роздумувати та виробити критичне ставлення, якщо не завдяки уважному, терпеливому діалогу?

IX. Спілкуватися – це також продемонструвати те, що ти зрозумів. Слухати – це не мовчати. Як важко говорити, коли немає відповіді! «Весь час говорю я! Мені вже нічого сказати, оскільки знаю, що слова – ні до чого. Він не відповідає, можливо, навіть не слухає! Я ще більш самотня, ніж раніше!» – сказала одна жінка. Хто спраглий слова, відчуває величезну потребу в діалозі, той спраглий любові. Часто причини криються у дитячих переживаннях: «Коли я була маленькою, то чекала на розмову з батьком, а тепер я чекаю на розмову з чоловіком», – сумно зауважує інша пані.

Х. Справжнє спілкування – «покласти в спільний казанок» усе найкраще з того, що в тебе є.