Виховувати силу духу

Одна з найдосліджуваних і найпотаємніших здатностей людського тіла – імунна система. Людський дух також має свою «імунну систему», котра захищає його від життєвих негараздів та негативних обставин. Та сила, котру традиційно називають стійкістю, – не просто пасивна витривалість, а здатність протистояти труднощам та перелаштовуватися.

Стійкість та здатність до самозахисту різняться від людини до людини, оскільки у більшості випадків вони вже прописані на генетичному рівні. Однак ці якості завжди можна виховати. Протягом життя вони можуть розвинутися, зміцніти або, навпаки, ослабнути – усе залежить від того досвіду, котрий людина переживає у перші роки свого життя. Не варто думати, що сила духу в людини або є, або її немає – це певний результат пройденого шляху розвитку, у процесі якого важливу роль відіграють різні фактори.

Перший з них, беззаперечно, – добре середовище. Його творять родина, подвір’я, школа, однолітки тощо. Це середовище – неначе надійний порт для кораблів. Соціальні та дружні зв’язки є головним захисним фактором. Людина задоволена, коли відчуває, що люди, з котрими вона живе, визнають, заохочують та підтримують її добрим ставленням. Звісно, батьки – найважливіші люди у вихованні справжньої сили духу, особливо коли вони допомагають дитині спостерігати за навколишнім світом, заохочують розвиток логічного мислення, допомагають реагувати на стреси, долати розчарування, біль та страх. І особливо – коли вони сприяють досягненню справжньої гармонії між залежністю та незалежністю.

Дітям необхідний простір для ігор, уяви та мислення, котрі би сприяли розвитку творчого потенціалу. Сьогодні діти ростуть у стилі «скопіюй і встав», їх не надто хвилюють творчі здібності, однак саме вони допомагають реагувати на зміни та труднощі.

Батьки повинні намагатися виховати активну позицію. Завдяки цьому діти дивляться «вперед і зверху». Вони прекрасно розуміють, що життя слід сприймати саме таким, яким воно є, і що не все відбувається згідно з нашими бажаннями. Це щось протилежне до пасивної позиції, коли живуть за принципом: «Ах, якби ж то…». Така людина вважає, що весь світ змовився проти неї, а оточення заважає рухатися вперед, самореалізовуватися; більше того – усі намагаються її знищити. Активні люди схильні відчувати знаки перемін та випередити їх так, аби ніколи не опинитися в незручному становищі.

Необхідно розвивати в дітей бажання брати активну участь у житті. Привчати їх пильно трудитися, не проявляти інертності, шукати сенс в усьому. Не слід боятися праці або залишати розпочату справу незакінченою, не варто надто зосереджуватися на собі, оскільки це врешті-решт ослаблює людину.

Проте, якщо ми хочемо домогтися сумлінності, необхідно поставити мету. Тому треба до чогось іти, за щось боротися, у щось вірити. Звісно ж, для того, аби бути сумлінними, слід віднайти сенс у тому, що ти робиш або чому віддаєшся. З цього випливає, що ті цінності, в котрі ти віриш, набувають першочергового значення.

Перша ознака стійкості – спосіб ставлення до помилок. Людина, котра має такий підхід, вірить, що помилки дають нагоду навчитися, а не вважає їх вироком. Добрі батьки та вчителі не сприймають хиби як несприятливі події. Якщо наставник обмежиться тим, що виділить помилки, не вказуючи на те, як їх виправити, то вони трактуються як приниження.

Кожній дитині потрібен острівець компетентності. Тільки це має бути її особистий острівець, а не нав’язаний ззовні.

Дитина росте «сильною», якщо має в собі джерело впевненості, яке живить самоповагу, віру у власні можливості, емоційну рівновагу, знання та дотримання правил поведінки, віру в те, що й ближні будуть дотримуватися певних норм, вміння взаємодіяти з іншими, високий поріг терпеливості, співпереживання, розуміння та вміння пробачати людей, котрі зустрічаються їй на дорозі життя.

Є ще елемент, котрий може виявитися суттєвим – це  «ангели-хоронителі».

Люди будь-якого віку є задоволеними, сповненими оптимізму та живуть у мирі з собою, якщо знають, що поруч є хтось (рідні, друзі, викладачі, аніматори), хто готовий їм допомогти у важкі хвилини. Ці довірені особи – надійне джерело сили. Вони можуть зрозуміти та підтримати вас, коли ви чуєтеся самотніми, покинутими або не виправдовуєте чиїхось сподівань.

Попередній пост

Посаг для життя

Усі батьки відчувають, що вони повинні навчити дітей чітких засад, котрим слід віддати перевагу, аби ... Читати далі

Наступний пост

Виховувати оптимізм

Для багатьох підлітків та молоді життя сьогодні має суворий та відштовхуючий вигляд, наче герметично закритий ... Читати далі