«Цей твій друг мені не до вподоби!»

Друзі дітей страшенно «наполегливі»: вони посідають найважливіші місця родинного життя, хоча іноді вони непомітні…

«Жити не можу без моєї найкращої подруги: ми з нею ділимось усім, що з нами відбувається, усім, про що думаємо (і навіть більше!) – про хлопців, про інших дівчат, про школу… Правда, я часто змінюю найкращу подругу…»

«Як на мене, друзів у житті небагато. В мене їх лише двоє, але ми товаришуємо вже давно. Вони завжди готові вислухати та втішити мене. Відкривати душу можна лише друзям».

У багатьох батьків такі слова викликають гіркий «присмак». Рано чи пізно настає такий момент, коли їхнє місце в серці дитини займають наполегливі друзі. Декотрі батьки неприємно вражені цим: «Невже ти не можеш бодай одну неділю провести разом з нами?»

Діти шукають близьких стосунків поза родиною, і дуже важливо, аби, обираючи друзів, вони діяли самостійно. Рідко буває, що підлітки товаришують з тими, з ким їх познайомили батьки. Близький друг перетворюється на всюдисущого гостя, котрий несвідомо порушує родинну близькість. Часто буває, що дитина одинадцяти років їсть однією рукою у цілковитій тиші, а другою у цей час пише СМС найкращому другові. Зазвичай наші чада намагаються познайомити батьків зі своїми товаришами, принаймні з тими, котрих, як вони вважають, неодмінно приймуть. Якщо у вашої дитини є друг, якого ніколи не помітно, ви неодмінно вирішите, що він вам не сподобається.

Друзі потрібні

Народна мудрість завжди просто та чітко описувала цю проблему: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти». Товариші, їхнє оточення, їхня компанія впливають на дітей. Як випливає з нещодавніх досліджень[1], на особистість дітей (крім спадковості) в основному впливають однолітки, які формують їхні манери та рішення більшою мірою, ніж батьківське виховання. Саме товариші (по грі, по школі, по подвір’ю) визначають поведінку дитини, саме завдяки їм вона почуватиметься невпевненою, якщо її не прийматимуть, якщо вона не визнає правил групи. Через це дитина може навіть покинути школу. Очевидно, що саме завдяки ровесникам дитина стає врівноваженим, сильним дорослим або ж її штовхають на шлях злочинності.

Може, це й занадто, але багатьох батьків ця проблема справді тривожить. Вплив товаришів та друзів дійсно дуже значний. У групі навіть найвихованіша дитина у світі може піти на такі кроки, про які сама б навіть не сміла подумати.

Вибір друзів – одна з тих сходинок, котру необхідно подолати дитині, аби відірватися від родини та досягти самостійності. Це зовсім нелегке рішення: воно може бути сповненим розчарувань, зради і страждань. Тому батькам слід зрозуміти, що в цьому питанні необхідно діяти тактовно та уважно. Родичі знають, що діти мають право на власні смаки та симпатії, котрі завжди треба не тільки поважати, але й захищати та керувати ними заради їхнього ж добра.

Стратегія дій

Якщо в дітей – добрі друзі, то проблем немає; а якщо вони погані або належать до категорії «хижаків»?

Сьогодні як ніколи необхідно бути уважними. Перш за все ви повинні усе розізнати. Намагатися відірвати дітей від друзів, до котрих вони прив’язані – дуже складно. Ви можете лише погіршити стосунки з дитиною, збільшивши таким чином її симпатію до друга. Багатьом дітям дуже складно потоваришувати з кимось. Врахуйте те, що батьки друзів можуть реагувати аналогічно: мовляв, це ваша дитина негативно впливає на їхню.

Якщо ви пересвідчилися, що друзі дійсно погані, необхідно втрутитися. Але не авторитарно, а розумно та аргументовано.

Чим очевидніша небезпека, тим важливіше діяти якомога швидше та залишати відчиненими двері для діалогу з вашою дитиною, її друзями та навіть їхніми батьками.

Почніть з того, що вас непокоїть найбільше: поведінка вашої дитини. Не критикуйте безпосередньо її друзів, а критикуйте їхню поведінку, їхні позиції, перспективи, котрі стають явними завдяки тому, як вони мислять. Нападаючи агресивно, ви лише змусите дитину захищати своїх друзів. За таких обставин необхідно мислити спокійно. Підтримуйте критичний дух вашої дитини, вислуховуйте її зауваження та протиставте їм ваші аргументи.

Ви маєте право поставити чіткі межі: час, місце, обставини. Запропонуйте відволікаючі засоби та альтернативні види діяльності: наприклад, якщо вашу дитину оточують ледарі, запропонуйте їй зайнятися карате або чимось схожим.

Сила прикладу

У будь-якому випадку допоможіть вашим дітям віднайти справжніх друзів. Дружба будується на щирій зустрічі, після якої людина змінюється назавжди. Батьки, котрі мають досвід справжньої, сердечної дружби, спроможні навчити своїх дітей, що значить мати справжніх друзів.

Сумно мати батьків, котрі ніколи не запрошують додому своїх приятелів: через це в їхньому житті бракує вікна у світ, тому їм важко, навіть неможливо зрозуміти, наскільки важливою є дружба на все життя.

Справжня дружба надає сил для ризику, вона допомагає мислити масштабно, віддаватися цілковито якійсь справі. Можливо, саме тому майже всі підлітки кажуть, що дружба для них – найважливіше в житті. Це тому, що в дружбі почуваєшся сильнішим завдяки впевненості та вірі в себе, яка випливає з віри в нас іншої людини, яку ми поважаємо, якій можемо розповісти все, навіть те, чого соромимося, оскільки знаємо, що все буде прийнято з терпінням та розумінням.


[1] Дослідження Джудіт Річ Харріс “Батьки в цьому не винні”

Попередній пост

Виховувати оптимізм

Для багатьох підлітків та молоді життя сьогодні має суворий та відштовхуючий вигляд, наче герметично закритий ... Читати далі

Наступний пост

Допоможімо їм вчитися

Простими, майже непомітними вчинками батьки можуть вплинути на інтелектуальне майбутнє та процес навчання своїх дітей. ... Читати далі