Допоможімо їм вчитися

Простими, майже непомітними вчинками батьки можуть вплинути на інтелектуальне майбутнє та процес навчання своїх дітей.

Батьки, якщо вони дійсно цього бажають, можуть прищепити дітям мотивацію для навчання, а це – один з основних аспектів життя. Адже тільки вони можуть показати їм, що навчання та культурна діяльність дуже важливі та приємні для життя, а зовсім не є чимось на зразок каторги.

Ось низка моментів, на котрі слід передусім звернути увагу коли йдеться про діток, котрі щойно пішли у школу.

Прищепити любов до книжок. Беріть участь у читанні, зробіть так, аби діти бачили, як ви читаєте, повідомляйте їм інформацію, отриману з книг, читайте разом з родиною газети, читайте книги вголос. Приносьте хворій дитині книги та журнали, пообіцяйте почитати їм щось у якості нагороди. Виробіть звичку ходити в бібліотеку разом з дітьми, шукайте книги, пов’язані з телепередачами та фільмами. Допоможіть дітям, котрі ще не навчилися читати, слідкувати за читанням за допомогою ілюстрацій; привчіть їх уявляти себе персонажами прочитаних творів; пов’язуйте одну книгу з іншою, призвичайте дітей шукати у книгах відповіді на їхні запитання, а не питати щоразу вас про це.

Дивитися телевізор разом з дітьми. Дивитися телебачення з дітьми – це досвід, котрий може бути дуже плідним: малюки можуть вивчити всю абетку та навчитися, як себе поводити, завдяки персонажам мультфільмів. У будь-якому випадку, більше за все їм треба проводити час із люблячими дорослими, котрі цілком серйозно дивляться з ними телепередачу та звертають увагу на головні моменти, що допомагає дитині уважніше слідкувати за змістом.

Не вимагати від дітей негайного суперництва з іншими. Одна з притаманних людині якостей – бажання, аби її дитина була найкращою у всьому. Але якщо ви постійно будете від неї цього вимагати, у такий спосіб дасте їй зрозуміти, що вона не відповідає вашим вимогам. А дитина повинна вчитися, тому що це приємно.

Чимало батьків, часто через цілком зрозумілу тривогу, а іноді – через постійну зайнятість, намагаються завалити дітей різноманітними обов’язками. Ніхто не хоче бути «гіршим за інших», а тому родичі завантажують своїх чад додатковими заняттями: танцями, музикою, спортом та іноземними мовами.

Дозволяти дітям брати участь у родинних розмовах. Час їжі для шестирічної дитини – нестерпна нудьга, якщо дорослі ставляться до неї як до іграшки чи собачки, з котрою варто розмовляти лише тоді, коли їй раптом страшенно закортить у туалет. Якщо батьки спілкуються на такому рівні, що дитина може вловити суть розмови, то вони тим самим дають їй зрозуміти, що й вона – важливий член родини. Все це допоможе їй розвинути самоповагу та позитивно вплине на розширення її словникового запасу. Замість того, аби замикатися у своєму світі або скандалити через те, що їй нудно, дитина разом з картоплею отримує величезну порцію любові, розуміння та нових для неї слів.

Коли ж діти стануть трішечки старшими, то батькам буде легше у ході застольних бесід зосередитись на своїх чадах та їхніх проблемах, оскільки їхній світ також розшириться. У них є друзі, свої інтереси та безмежний резерв цікавості.

А ще більш важливим для їхнього хаотичного дня буде знати, що нарешті настала мить, коли вони можуть спокійно без страху поговорити про все те, що їм заманеться.

Говорити правильно. Навчити дітей, як правильно називаються всі речі та місця – означає допомогти їм правильно дивитися на світ. Якщо вони вміють належним чином розповісти, де вони побували, що бачили та робили, це допоможе їм почуватися впевненішими. Необхідно вчасно зменшувати кількість пестливих форм слів (песик, котик, травичка тощо).

Підтримувати їхні мрії. Діти вважають, що світ – це місце безмежних можливостей і здійснення усіх їхніх мрій. Розповідаючи про свою майбутню роботу, діти намагаються задовольнити своє прагнення до величі.

Їм аж ніяк не потрібно, аби дорослі обливали їх холодним душем «жорстокої» реальності, намагаючись підготувати до суворого життя. Можливо, вам не дуже приємно чути, як ваша не дуже жвава дитина говорить про те, як вона стане футболістом чи баскетболістом. Але що ви виграєте, порадивши їй професію бухгалтера, а не футболіста? Згодом діти зрозуміють, що в житті можна досягнути багато, але аж ніяк не всього. Вони доволі швидко зрозуміють, що життя примушує їх робити важкий вибір. Але більшість з того, що з нами відбувається, залежить від того, як ми ставимося до себе. Якщо ми прагнемо, аби діти підійшли до життя із зацікавленістю та найкращим чином могли впоратися із труднощами, то краще заохотити їх мріяти про своє майбутнє. І допомогти їм поставити високі цілі.

Попередній пост

«Цей твій друг мені не до вподоби!»

Друзі дітей страшенно «наполегливі»: вони посідають найважливіші місця родинного життя, хоча іноді вони непомітні... «Жити ... Читати далі

Наступний пост

Допомагати дітям зосередитись

Уміння зосередитись – це здатність підбирати, фіксувати та впорядковувати ті стимули, котрі забезпечують можливість спокійно ... Читати далі