Розвиток думок та мислення

«Я не люблю уроків, на яких вчителі говорять, а учні мають лише сидіти тихо і слухати. Мені подобається праця в групі, люблю уроки біології, бо вчитель вчить нас працювати з природнім матеріалом. Наприклад, можна побачити як проростає квасоля». Антоніо, 11 років

«Так, я змінився. Коли ходив до початкової школи, то все оцінював односторонньо – це чорне, а оце – біле. Я бачив лише один бік справ, а тепер, коли я вже підріс, то думаю, що інші особи також мають слушні думки. Спочатку дивишся на свою точку зору, потім – на їхню, і порівнюєш, правда? Мені неодноразово говорили, що мої погляди вже дуже дорослі, і що в мене доросле бачення життя. Я зрозумів, що змінився, бо почав робити справи, яких ніколи не планував, коли був молодший». Карло, 14 років

«Гм, гадаю, що зараз я сформую свою думку стосовно багатьох справ, хоча ще не так давно я в усьому погоджувався з моїм батьком. Наприклад, коли він казав, що чоловік у телешоу говорить правильно, то я з цим погоджувався, але тепер у мене є своя думка. Я почав помічати багато аспектів різних ситуацій. Тепер спочатку думаю, а щойно потім починаю діяти». Отавіо, 14 років

Різати й псувати

Між одинадцятим та чотирнадцятим роком життя починають відбуватися зміни в мозку. Це так, ніби починають діяти нові імпульси та перемикачі, які роблять спосіб мислення зрілішим та дорослішим.

Одинадцятилітки ще охоче ходять до школи, вони проникливі і прагнуть знань. Люблять працювати в групі, робити різноманітні саморобки й ламати речі. Охоче читають комікси, а в книжках найбільше люблять малюнки. А ще вони годинами можуть сидіти перед телевізором. Одинадцятирічних можна назвати невтомними пожирачами телефільмів та мультиків. Їхня цікавість безмежна, однак вона дуже непостійна та невпорядкована, вони цікавляться всім одночасно.

Одинадцятирічний підліток охоче приймає погляди батьків та вчителів. Він не сумнівається у своєму конкретному світі. У школі він готовий до конкуренції і хотів би бути найліпшим учнем, але якщо йому це не вдасться, то поразку він сприйме як справжній спортсмен.

Приємність навчання

А от дванадцятирічні – це постійне бурління. У цьому віці підліток стає ентузіастом. Зростання є для нього чимось чудовим, і він енергійно атакує життя. Його спосіб мислення уже не настільки хаотичний. Дванадцятиліток також любить учитися. У школі він неспокійний, але любить мудрих та рішучих вчителів.

У дванадцять років підліток починає розуміти значення абстрактних понять, таких, як щедрість, справедливість, свобода, альтернатива, а також намагається втілювати їх у життя. За завдання він береться енергійно та з ентузіазмом. Це якщо швидко не втомиться. Цікавиться математикою. Починає розуміти гуморески з татової газети. Зачитується пригодницькими книжками.

Дванадцятирічні дівчатка цікавляться кухнею та шиттям, хлопці – механікою та моделюванням. Приблизно в тринадцять років їхній ентузіазм послаблюється.

У цьому віці підлітки переживають то періоди спокою, то періоди «вибуху емоцій». Типовий дванадцятирічний підліток веселий, а тринадцятирічний – задуманий, як написав один психолог.

Тринадцятирічна дитина відкриває своє єство, у той час як її зацікавлення дуже різнобічні та неодноманітні. Коли такому підлітку треба висловитися, він старанно добирає слова. Коли ж не знаходить потрібних слів, то злиться на себе. Його легко роздратувати, і він часто використовує такі словосполучення: «на мою думку», «я вважаю», «правду кажучи» тощо. А ще підлітки в цьому віці дуже люблять знаходити собі проблеми й дискутувати. Часом стверджують: «Над цим треба подумати!».

Тринадцятилітній підліток зі співчуттям дивиться на учнів молодших класів і називає їх «дітьми», «малими», «малявками».

Чотирнадцятирічний підліток починає зовсім по-іншому використовувати свій мозок. Він почувається «господарем» своїх експресивних та інтелектуальних здібностей. У нього різноманітні зацікавлення, він намагається висловлювати свою думку. В судженнях намагається бути реалістичним та об’єктивним. Виражає готовність зважати на думку опонентів, а також на різні нюанси справи. У чотирнадцять років підліток здатний до незалежного мислення і може знаходити справжню приємність у дискусії. Одного дня він може захищати одні погляди, щоб наступного стати ревним захисником цілком протилежних суджень.

Між тринадцятим і чотирнадцятим роком підліток може вибрати якісь погляди і вміє їх захищати, йому також вдається створити ліпший світ, переживаючи чудові пригоди в царстві своєї фантазії. А все задля того, щоб звільнитися від «брудного» світу, де він не знаходить сприйняття. Драма чотирнадцятирічних полягає в тому, що вони почуваються дорослими, однак ще ніхто їх такими не хоче вважати.

Під прожекторами світла

Молода людина, яка дорослішає, часто живе в якомусь стані «особистої казки», в якій саме вона і є основним героєм. Позитивним, звісно ж.

Часто поведінка та висловлювання підлітків у цьому віці обдумані й підготовані, так ніби вони виступають перед великою публікою. По суті, підлітки в цьому віці все ще почуваються «у центрі світу», ніби діти. У них складається враження, що весь час інші люди спостерігають за їхньою поведінкою, оцінюють та осуджують. Часто це викликає в підлітків почуття несміливості та незграбності. Вони переживають складні моменти, думаючи про те, що вкотре «зганьбилися» або виявилися «страшенною незграбою».

Для чотирнадцятилітніх школа є джерелом радості, а водночас причиною численних переживань.

У віці одинадцяти років, коли підлітки починають навчання у середній школі, вони відчувають ентузіазм, бо почуваються дорослішими і знають, що тут треба «серйозно працювати». Адже в середній школі домашніх завдань значно більше і тут немає атмосфери забави, яка панувала в початкових класах.

Турбота про успіх (прагнення втриматися на рівні своїх однокласників) не менша від страху зазнати поразки (прагнення затриматися на їхньому рівні й не пасти задніх). Опитування, самостійні роботи, нагороди та незадовільні оцінки зміцнюють такі прагнення не лише в дітей, а й в їхніх батьків. Тому школа часто стає для підлітків джерелом нестерпного напруження. І це діється саме тоді, коли молодим людям найбільше потрібен спокій, щоб мати змогу відкрити свій спосіб навчання та зрозуміти свої зацікавлення.

Відчуття стосовно школи дуже мінливі. Одного дня дитина повертається додому і її переповнює позитив та ентузіазм, вона захоплюється вчителем, однокласниками та всім, що діялося в класі; а іншого дня повертається розчарована й у поганому настрої. По суті, навіть дитина не знає причини свого мінливого настрою.

Оцінки вчителів часто виривають підлітків з їх «особистої кольорової казки». І тоді дійсність стає дуже болісною. Багато хто з підлітків так ніколи і не полюбить навчання, а все через розчарування в цьому періоді.

У цьому віці суперництво просто неймовірне. Підліток сміливо виходить назустріч труднощам, почувається «спецом» у всьому. Однак у школі він помічає, що багато в чому він не є ідеальним, а інші учні ліпше дають собі раду. Це складний момент, який з’являється саме тоді, коли фізичний та психічний розвиток підлітка спричиняє йому чимало проблем.

Деякі батьки надмірною суворістю змушують дітей досягати успіхів у навчанні. Натомість дітям потрібне заохочення, а також впевненість у тому, що вони важливіші від шкільних оцінок.

«Я вклав у це усе своє серце, тату. Я плакав, засмучувався, навіть просив однокласниць, щоб вони робили замість мене мої «домашки». Ну, не можу я дати раду з англійською та математикою. Я не маю відваги показати тобі щоденник, де стоять оцінки за останні самостійні роботи. Але обіцяю, що більше не спричинятиму тобі прикростей». Дієго, 13 років (перед спробою втекти з дому)

Підліткам потрібні похвали, визнання. Вони хочуть почуватися знавцями бодай у якійсь сфері. Їм також потрібна допомога, щоб процес навчання не був хаотичним, щоб вони могли знайти ліпший спосіб навчання (у кожного свій), аби розширити коло своїх зацікавлень. У цьому віці підлітки повинні відмовитися від бажання негайно отримати задоволення та досягти визначеної цілі. За потреби варто попросити допомоги ззовні, а водночас усвідомлювати свою відповідальність.

«У школі вчителька запитала нас, навіщо ми вчимося. Ми всі відповіли, що вчимося для себе. Однак після короткої паузи одна з моїх однокласниць зізналася, що відповіла так, бо всі так відповіли. І тоді весь клас одноголосно ствердив, що не впевнений у своїй відповіді. Інші учні зізнавалися, що вчаться, аби задовольнити батьків, щоб отримати в подарунок планшет чи ще щось, або щоб просто отримати добру оцінку. Лише я одна вчуся для себе». Лаура, 12 років

Попередній пост

Фізичний розвиток

«У десять років я почав швидко рости, так тривало впродовж трьох років. Тепер росту повільніше ... Читати далі

Наступний пост

Розвиток особистості

Підкорити своє "Я" Підлітки не надто добре знають, ким вони є, бо постійно змінюються. Звісно, ... Читати далі