Розвиток особистості

Підкорити своє “Я”

Підлітки не надто добре знають, ким вони є, бо постійно змінюються. Звісно, змінюється не лише їхній зріст. Фізичні зміни, розвиток логічного мислення, наближення до основних життєвих виборів – це надто складні елементи, щоб їх зібрати і створити особу, яка має своє «я», що ним можна пишатися.

«Я постійно ставлю собі це запитання. Сиджу й думаю: “Хто я?” і “Що я шукаю в житті?” Я дуже часто змінюю свою думку і кажу собі: “Коли врешті мені вдасться збагнути, що те, що я роблю, правильно й слушно? Сподіваюся, що завтра знову не зміню своїх поглядів”. Мої батьки прагнуть, щоб у житті я займалася чимось конкретним, але я не знаю, що саме є слушним, мені все плутається». Єлизавета, 14 років

Дитина щаслива аж до десяти-одинадцяти років. Вона почувається хорошою, живе в орбіті впливу своїх батьків, у теплому родинному середовищі. Однак поступово наближається той момент, коли згідно із законами природи діти мусять відірватися від «великого батьківського я», щоб стати вільними та відповідальними дорослими особами.

Психологи називають цей перехід втечею з орбіти. Підліток більше не хоче бути сателітом батьків-планет і поволі поширює свою орбіту, щоб стати самостійною планетою. Цей перехід ділиться на три етапи: організація, дезорганізація та нова організація. Після впорядкованого дитинства настає час дорослішання, і підлітковий вік – це дезорганізація, яка готує людину до впорядкованого дорослого життя. Час дорослішання – це період невпевненості та хаосу думок і вчинків. І не треба цьому дивуватися. Це нормально.

Чотири великі етапи

Існує чотири великі етапи завоювання свого «я».

  1. Перехід від ідентифікації до ідентичності

Упродовж перших десяти років свого життя молода людина «ідентифікувала себе» зі своїми батьками, сприймаючи життя й себе такими, якими є вони. Зазвичай думала про себе як про «хорошого хлопчика» або «хорошу дівчинку».

У віці одинадцяти років підліток починає говорити: «Фу, ну й нудно!», коли доводиться іти на родинну прогулянку або ж: «Все що я роблю – погано». Він починає перейматися собою, час від часу конфліктує з мамою, всіляко намагається прогнати своїх друзів чи подружок. Його вважають егоїстом та критиканом.

У віці дванадцяти-тринадцяти років молоді люди дуже переймаються своїм зовнішнім виглядом, а також своїм характером. Вони захоплені формулюванням «бути особистістю». У контактах з батьками наполягають, щоб до них більше не ставилися як до дітей. Багатьом підліткам видається, що відколи їм сповнилося одинадцять, вони стали ліпші. У цьому віці підлітки нетерплячі й сповнені ентузіазму. Вони хотіли б робити все, що роблять дорослі. Бувають надзвичайно критичні також до самих себе і свого зовнішнього вигляду.

Основна риса підлітків у цьому віці – мінливість. От типовий приклад з життя матері та дівчини-підлітка.

Тринадцятирічна дівчинка іде з мамою купити собі нову сукню. Вона приміряє безліч суконь, але ніяк не може вибрати потрібну. Врешті звертається до матері: «Як ти думаєш, яку я повинна вибрати?». Мама відповідає: «Мені видається, що тобі найбільше пасує ось ця блакитна». На що дівчина відповідає: «Ти завжди все хочеш вирішувати замість мене!». Через кілька місяців мати з донькою знову приходять до магазину, цього разу вони шукають сукню на шкільну вечірку. В дівчинки знову проблема з вибором, і вона знову звертається до мами за допомогою. Мама, знаючи яких коментарів можна сподіватися від доньки, відповідає: «Я впевнена, що ти сама можеш зробити розумний вибір». На що дівчина відповідає: «От бачиш, ти мені ніколи не допомагаєш, коли я тебе прошу».

Обурена мама, розповівши цю історію, вигукнула: «Напевно, я ніколи не зрозумію підлітків!».

Підліток може бурхливо сваритися зі своїми батьками, а через кілька хвилин обнімати їх і цілувати; може бути вихованим джентльменом, а потім – хамом, може бути веселим, а через кілька хвилин – злим та роздратованим. Часом він байдужий, замріяний, неуважний. Все це обурює батьків, які дуже часто забувають про те, що колись також були підлітками.

  1. Боротьба за оригінальність та незалежність

Зазвичай підліток розвиває свою особистість без особливих конфліктів з батьками чи з іншими дорослими особами. Батьки розуміють важкий період, який переживають їх діти, й проявляють толерантність та гнучкість.

Однак часом підлітки (особливо дівчата) мусять вести свою особисту «війну за незалежність» у таких справах, як одяг, довжина волосся, спосіб навчання, кишенькові гроші, можливість пізніше повертатися додому тощо.

Підлітки потрапляють у пастку між дитинством та дорослим життям, прагнуть бути ще дітьми, безпечними й захищеними від страшного зовнішнього світу, однак водночас вони прагнуть бути дорослими, позбутися обмежень дитинства та контролю батьків.

Цей конфлікт створює щораз сильніше внутрішнє напруження, і через нього багато підлітків в один прекрасний день бувають плаксивими дітьми, а наступного дня – цілком дорослими та впорядкованими особистостями. Що більше, підлітки зухвалі, оскільки це своєрідний спосіб розірвати психологічну пуповину, яка пов’язує їх із батьками. Підліткам потрібно надути свої м’язи, випробувати свої сили й проголосити свою незалежність.

Відокремлення від батьків та намагання втриматися на своїх ногах, прийняття своїх рішень та спроби приймати на себе роль та відповідальність дорослих вимагає від них неабияких зусиль.

Це період, коли хлопцям та дівчатам дуже потрібні заохочення та похвали з боку батьків та вчителів. Якщо ж діти стикатимуться з постійними докорами, то ніколи не будуть упевненими в собі.

  1. Вибір цінностей та ідеалів

Вчора батьки Делі були щасливі, оскільки дівчинка урочисто заявила, що від цього дня вона більше не бавитиметься увесь свій вільний час: тепер вона має намір записатися в гурток малювання, заняття якого відбуваються відразу після уроків. Однак сьогодні Леля повернулася до старих звичок: не зробила уроків і пішла грати в парк.

Підлітки намагаються збагнути, ким вони є і ким будуть, вони випробовують кожну роль, модель поведінки, життєву позицію, погляди, завдання, щоб перевірити, чи їм це пасує. Це нагадує людину, яка приміряє новий одяг, щоб побачити, чи їй це до лиця.

У цей період дуже важливі два явища: пошук ідеалів та конформізм (тобто відсутність власної позиції). Це два боки однієї й тієї ж медалі. З одного боку, підлітки шукають ідеалів, які надихнули б їх. Здебільшого це успішні чоловіки та жінки: футболісти, співаки, балерини тощо. З іншого боку, діти в цьому віці шукають своє «я», порівнюючи його із самовираженням своїх однолітків. Вони хочуть бути, як інші. Прагнуть подобатися ровесникам. Всі одягаються так само, щоб «бути модними», розмовляють на такому самому жаргоні, мають такі самі вподобання.

По суті, підлітки ліпше поводяться поза домом, аніж вдома.

Підлітки відчувають «тягар» вимог та очікувань своїх батьків, ровесників, школи. Вони не хотіли б нікого розчаровувати. Часто їм це не вдається, а розчарування таке болюче… Батьки часто ставлять перед підлітками двозначні завдання. Наприклад:

  • Батько: «Ти достатньо великий, щоб бути відповідальним за свої вчинки. Чому ти не помив автомобіль?».
  • Син: «Я зайнятий».

Невдовзі після цієї розмови можна почути ось таку:

  • Син: «Ти мені дозволиш у неділю після обіду поїхати на прогулянку на мотоциклі?»
  • Батько: «Ні, ти замалий, щоб їздити на мотоциклі».

І так підлітки не можуть зрозуміти, наскільки вони дорослі, а наскільки – ще діти. Така ж двозначність стосується й цінностей.

Підлітки починають ставити собі запитання про те, «що ж у житті найважливіше». Дівчата найбільше цінують фізичну красу, любов та гармонію. Хлопцям більше до вподоби фізичні, зокрема спортивні, та інтелектуальні, можливості.

Багато хто залишається невпевненим стосовно найважливіших справ у житті. Інстинкт підказує підліткам, що це приязнь, цікава робота, щедрість, лояльність. Однак щодня вони чують, як світ їх переконує: найважливішими є гроші, успіх та приємності. І вони чудово розуміють, що в сучасному суспільстві ці «цінності» найважливіші.

  1. Спроектувати себе

Поволі, незважаючи на невпевненість та безлад, підлітки починають розуміти, який саме план їх особливо приваблює. Вони відчувають у собі особливі схильності, конкретні переваги. Можуть говорити про «покликання» та «кар’єру», починають уявляти своє подружжя, сімейне життя, дітей. Спочатку все це дуже імлисте. Реалізм проявляється з віком. А у віці чотирнадцяти років хлопець може написати: «Я буду адвокатом, і коли набуду досвіду, то піду в політику, щоб зробити в цій країні порядок».

Підлітки чудово розуміють, що їхнє майбутнє залежатиме насамперед від їхнього інтелектуального розвитку. Зазвичай вони розуміють, наскільки важливим є сумлінне навчання.

Рішуче і зі запалом вони зустрічають те, що несе їм життя.

Попередній пост

Розвиток думок та мислення

«Я не люблю уроків, на яких вчителі говорять, а учні мають лише сидіти тихо і ... Читати далі

Наступний пост

Суспільний та емоційний розвиток

Я потребую тебе «Що тебе справді цікавить?» – запитала роздратована мати свою тринадцятирічну доньку після ... Читати далі