Вигадане минуле

«З ким поведешся – того і наберешся», – це цікаве спостереження якнайкраще підтверджує попередній допис. Але зараз на прикладі цієї, якщо не дивовижної, то явно неординарної історії, хотілося написати кілька рядків (абзаців) стосовно формування людської особистості.

Помиляються ті, хто вважає, що характер людини, її особистість формується лише в дитячі та юнацькі роки. Так, у переважній більшості випадків саме в ці роки відбувається становлення людської особистості (якщо взагалі відбувається, зауважить дехто), проте це не скасовує того факту, що людина може з часом змінювати свої смаки, погляди, життєві орієнтири, що власне формують її особистість.

Проте людина може і не змінюватись, ховаючись від сьогодення в образах (чи образах) минулого, являючи, часто несвідомо і ненавмисно, загрозу для оточення. Адже своїми поглядами вони можуть впливати (і більш за все впливають) на світогляд оточуючих, особливо дітей, коли починають з ними ділитися про те, як «добре» було в минулому.

– Що ж у цьому поганого? – може спитатися багато хто. Уся річ у тім, що дітям доведеться жити в майбутньому, а не у вигаданому минулому, за яким так часто сумує старше покоління, не розуміючи того простого факту, що єдиним добрим у ті часи було те, що вони були молодими. Тобто старші люди більш за все сумують за своєю молодістю, а не за «старими добрими часами», які в радянських реаліях були не те що добрими, а навпаки, дуже злими.

Адже Радянський союз – це не тільки міфічна ковбаса за 2,20, і міф тут не ціна, а той продукт, що звався «ковбасою», бо багато людей продовжують свято вірити, що така «ковбаса» складалася із суцільного м’яса, якого практично неможливо були дістати у вільному продажу (ця «опція» було доступна лише тим, у кого були потрібні знайомства). Проте попри цей факт багато людей, які ностальгують за радянським минулим, свято вірять, що при тотальному злодійстві, яке процвітало в СРСР, у ковбасі за 2.20 було саме відбірне м’ясо, яке чомусь не вкрали по дорозі до м’ясокомбінату або ж на ньому самому.

Так що «ковбаса» за 2.20 – це лише вигадка, проте не вигадка – табори та переселення цілих народів, під час якого помирало до 50% їх загальної кількості, як це сталося у випадку кримських татар; не примусова колективізація та Голодомор – геноцид українського народу. Якщо й було щось добре в СРСР, це в жодному разі не перекриває всіх його злочинів, бо занадто велику ціну Україна заплатила за те минуле, і на жаль, платить на Сході і сьогодні. Адже через повальне бажання багатьох місцевих жителів повернути колишні старі «добрі» часи, підступний сусід зміг розв’язати гібридну, ніби вигадану війну, на якій цілком реально гинуть люди.

Про це варто пам’ятати, коли хтось у черговий раз почне згадувати про «добре» радянське минуле.

Редакція сайту