11-12 років: перші бурі та перемир’я

Одинадцять років: перші бурі

Десятирічні діти зазвичай ще сліпо вірять своїм батькам. Зазвичай більшим авторитетом буває мама. Чимало розмов починається зі слів: «Мама каже, що…», «Мама не хоче, щоб…» тощо. Дівчатка довірливо розповідають мамам, що роблять і про що думають, а хлопці люблять, коли мама їх пригортає і цілує на добраніч. І, звісно ж, вони люблять свого тата, який, поза всілякими сумнівами, є найліпшим татом у цілому світі.

А от в одинадцять років починаються перші бурі. Аж до цього моменту дитина була щасливою, мама і тато схвалювали її вчинки, а вона кружляла довкола батьків, ніби сателіт довкола планети.

Тепер її функціонування в лоні сім’ї стає непевним та хитким, а її розмови ніби «наїжачені». «І що тепер робитимемо?» – питає так, ніби перебування з батьками це «суцільна нудьга».

Дитина починає помічати, що її батьки, яких вона донедавна обожнювала, мають виразні вади і надто часто скидає їх із п’єдесталу, на який спочатку сама й поставила. З іншого боку, батьки раптом бачать перед собою «юнака» або «панночку», які владно сповіщають про свої погляди і ставлять під сумнів все, що донедавна сприймали зі солодкою наївністю. Підлітки починають виборювати собі місце у світі дорослих з допомогою ліктів; вони пізнають нові горизонти (школа, групи, друзі) і вже не хочуть бути сателітами, а прагнуть стати планетами в повному значенні цього слова. Натомість батьки вважають, що підлітки формують свою особистість незграбно та кострубато. Один психолог радить батькам одинадцятирічних підлітків створити список того, що вони хочуть від дітей, і запропонувати дитині написати, як вона має намір це здійснити. Тоді батьки зрозуміють, що їхній перелік надто довгий:

  1. Будь швидшим.
  2. Більше дбай за дім.
  3. Підтримуй порядок у своїй кімнаті.
  4. Допомагай у роботі по господарству.
  5. Будь чистішим та впорядкованішим.
  6. Поводься вихованіше за столом.
  7. Ліпше стався до братів-сестер.
  8. Будь пунктуальнішим, особливо, якщо йдеться про години, коли увечері пора спати та вранці, коли час прокидатися.

Список відповідей, які дають діти, значно коротший та хаотичніший:

  1. Буду пунктуальнішим, коли мені захочеться.
  2. Зроблю все, що скажете, тільки не митиму посуду.
  3. Я не хочу, щоб на мене кричали.
  4. Я не хочу, щоб мама розповідала татові про мої справи.
  5. Я хочу, щоб ви припинили мене критикувати.

Дуже часто вибухають непорозуміння між братами та сестрами. Одинадцятирічна дитина уже спроможна контролювати свої емоції, але буває чітко і виразно каже: «Мені хочеться вдарити мого брата молотком по голові» або «Я би тобі всеньке волосся з дурної голови вирвав. Все до найменшої волосини». Відчуття роздратованості викликають у підлітка й старші брати-сестри, які можуть ставитися до нього, як до дитини і називати «мікробом» або «дауном», даючи йому відчути свої, уже здобуті, привілеї.

Дванадцять років: перемир’я

У дванадцять років настає своєрідне перемир’я, спричинене також тим, що батьки усвідомлюють процес зростання свого «дитяти» і намагаються проявити розуміння.

Дванадцятирічний підліток набуває оптимізму щодо свого «я». Він охоче сприймає критику батьків, яка стосується його лінивства, порядку, поведінки за столом. У глибині душі він відчуває, що батьки це роблять задля його ж блага. Підліток сам проявляє ініціативу стосовно тих чи інших завдань (прогулянки, розваги), а з батьками поводиться, ніби безтурботний та веселий колега. Часом грубіянить. «Одинадцятирічний підліток шукає своє “я”, а дванадцятирічний починає його знаходити» (Ґессель).

У дванадцять років підліток реагує зверхністю на суперечки з братами-сестрами. Щодо сім’ї він поводиться, ніби пташа, яке стоїть на краю гнізда і дуже хоче вперше полетіти, але махнувши раз чи два крильми, швидко повертається назад. За будь-яку ціну він прагне незалежності, але водночас відчуває сильну потребу безпеки та турботи. Демонстрація своїх почуттів дає підліткові приємність, але він намагається уникати цього при людях, а також не хоче, щоб мама цілувала його в присутності друзів.